1. Якою є мета вивчення історії загалом та історії України зокрема?
Метою вивчення історії є:
- Знай минуле, без знання минулого немає сьогодення і майбутнього;
- формування світогляду людини, її уявлень про світ;
- використовуйте знання та досвід попередніх поколінь, щоб будувати майбутнє;
- формування почуття патріотизму, любові до Батьківщини.
3. Заповніть пропуски в реченнях.
- Головний метод наукового дослідження — це експеримент.
- Для визначення послідовності подій історики використовують хронологічний метод.
- Щоб узгодити події, які відбулися одночасно, застосовують синхронний метод.
- Для визначення основних етапів розвитку використовують ретроспективний метод.
- Для визначення спільного й відмінного в історичному розвитку використовують порівняльно-історичний метод.
- Для відновлення процесу історичного розвитку за виявленими типовими ознаками й показу закономірностей на основі пізніших етапів історичного розвитку використовують ретроспективний метод.
- Щоб з’ясувати структуру суспільства, органів влади, взаємозв’язки, використовують структурно-системний метод.
4. Робота в малих групах. Обговоріть вислови:
1) «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» (видатний діяч українського та світового кінематографа Олександр Довженко).
Кожен народ повинен знати та поважати своє походження, як кожна людина повинна знати свій родовід. Знання минулого має передати народ своїм нащадкам як велику історичну спадщину, щоб нові покоління могли застосовувати їх досвід у своєму житті.
2) «Історики не прогнозують події історії, а аналізуючи їх, дають можливість не повторювати помилок історії» (сучасний український історик Ярослав Грицак).
Вивчення минулого може запобігти повторенню помилок у майбутньому. Але, на жаль, до порад істориків часто не дослухаються.
5. Хто такі історики? Назвіть видатних представників української історичної спільноти. Розкажіть про одного/одну з них.
Історики — це вчені, які вивчають минуле, пишуть наукові історичні праці на основі власних досліджень, знайомлять з результатами своїх досліджень простих людей, зберігають історичну спадщину минулих династій.
Микола Костомаров (1817-1885) — видатний український історик, автор понад 300 наукових праць з історії України, найвідоміші з яких «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Павло Полуботок» та ін. Вважав що народ є головною рушійною силою історії. Учений відстоював ідею української національної незалежності.
6. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та за допомогою додаткових джерел дізнайтеся імена видатних представників української історичної спільноти, про яких не згадувалося в параграфі.
Створіть презентацію.
Володимир В'ятрович, Володимир Білінський, Володимир Перерва.
7. Колективне обговорення. Чим історія в літературних образах відрізняється від наукових досліджень?
Літературні образи можуть формуватися на основі реальних історичних подій. Письменники створюють образи минулих епох, історичних осіб. Це робить їх доступнішими, легшими для сприйняття та розуміння, допомагає читачам краще зрозуміти минуле.
8. Якою є роль художньої літератури у вивченні історії?
Художня література допомагає пізнати історію широкому колу читачів, адже наукові праці значно складніші для сприйняття читачами.
9. Поясніть вислів: «Література допомагатиме нам вдивлятися у криницю минулого, щоб побачити небо сучасного і майбутнього».
Цей вислів тотожний вислову «Без знання минулого немає майбутнього». Читаючи літературні твори історичної тематики, ми беремо участь в осмисленні минулого через сприйняття літературних образів, відтворених у певний історичний період. Разом з іншими факторами вони впливають на формування нашого світогляду, змінюючи тим самим наше сьогодення та майбутнє.
10. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, у яких літературних творах було відображено сучасні події, що відбулися в Україні.
- Оксана Забужко «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву»
- Антін Мухарський «Майдан. (Р)Еволюція духу»
- Сергій Жадан. «Ворошиловград»
- Ліна Костенко. «Записки українського самашедшего»
- Євген Положій. «Іловайськ»