Історична пісня «Чи не той то Хміль»: аналіз, зміст, жанр, епітети


Про що пісня (яку історичну подію зображено в пісні Чи не той то хміль?): у бою під Жовтими Водами в травні 1648 р. українські війська під керівництвом Богдана Хмельницького здобули першу велику перемогу у визвольній війні 1648-1654 рр., яка й оспівується в пісні.

Тема: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея: уславлення Б. Хмельницького — народного ватажка, талановитого полководця, мудрого державного діяча.

Основна думка: народ шанує й поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

Жанр: історична пісня.

Сюжет:

  • Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.
  • Зав'язка: застереження гетьману — перед битвою із ляхами не пити Золотої Води.
  • Кульмінація: перемога над ворогом.
  • Розв'язка: «Утікали вражі ляхи...»

Художні засоби

  • Метафори: «хміль в'ється, грає, кисне», «становили хати»
  • Епітети: «Золота Вода»,«хороша врода»
  • Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить головою у воду»
  • Паралелізм: «Чи не той то Хміль?» — «Ой той то Хмельницький»
  • Анафора: На початку пісні: «Чи не той то Хміль, Що коло тичин в'ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б'ється»

Читати повний текст пісні:

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».

«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,

Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищеривши зуби!

Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи,
Де якії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.

Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.

Гей, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...