1. Постійний епітет ужито в словосполученні
Г - ясний сокіл.
2. Установіть відповідність
- «Не бував ти у наших краях!» - В - Там же небо — блакитні простори... Там степи, там могили, як гори.
- «Блакить мою душу обвіяла...» - А - Струмок серед гаю як стрічечка, На квітці метелик мов свічечка...
- «Гаї шумлять» - Г - Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело.
3. Установіть відповідність
- епітет - В - Співаючи-кохаючи під тихий шепіт трав що голубить.
- порівняння - А - Там степи, там могили, як гори.
- персоніфікація - Б - Хмарки біжить — милуюся.
- метафора - Д - Блакить мою душу обвіяла...
4. Який із прочитаних вами віршів П. Тичини найбільше наповнений патріотизмом? Обґрунтуйте свій вибір.
Найбільш патріотичним я вважаю вірш «Не бував ти у наших краях».
Народився поет у селі Піски на Чернігівщині. Походив із давнього козацького роду (за родинним переказом, його предок був полковником Богдана Хмельницького).
Працьовиті співочі люди, сині озера, широкі луки, дрімучі ліси, чарівна річка Десна і неповторна весняна ніч на Чернігівщині.
Малий Батурин, наприклад, колись був столицею Гетьманщини, тож не дивно, що ця місцевість глибоко пронизана козацькою славою.
Поет оспівує цю місцевість у своїх творах, бажає, щоб кожен завітав сюди, зачарувався красою і витер сльози.
5. Прокоментуйте рядок Там степи, там могили, як гори з вірша «Не бував ти у наших краях!».
Мова, напевно, йде про кургани в степах. Зрозуміло, що в цій роботі йдеться про археологічні залишки стародавніх курганів у степах Чернігівської області, які часто називають могилами.
Розповім вам про курган Чорна Могила в Чернігові. Цестародавнє поховання в Чернігові, яке археологи датують Х століттям нашої ери, до прийняття християнства на Русі. Чернігівські легенди пов'язують появу цієї могили із засновником Чернігова князем Чорним. За переказами, князь загинув у битві з древлянами під міською стіною, і тут була споруджена велика стародавня усипальниця під назвою Чорна могила.
6. Що значить у вірші «Не бував ти у наших краях!», що люди не можуть без пісні і нивки зорати?
Думаю, цим віршем поет хоче сказати, що про своє життя на Черкащині люди написали багато пісень, вони любили ці пісні співати, і ці пісні завжди допомагали їм у творчості.
7. Як ви розумієте слово мають з вірша «Блакить мою душу обвіяла...»?
Слово маюють взято із рядка Хвилюють, маюють, квітують поля і, на мою думку, означає зеленіють; у травні поля стоять ще зелені. Це слово авторський новотвір (російське слово май травень) Дієслово маюють не можна утворити від слова мають (І. коливаються від вітру або швидкого руху; розвіваються; 2. з'являються час від часу в полі зору: видніються вдалині).
8. Хто такий ліричний герой?
Ліричний герой виступає в ліричній композиції. Це художній образ, теж придуманий автором. Ліричний герой передає читачеві свій настрій, який може бути різним: радісним, бадьорим, бадьорим, сонним, схвильованим, сумним. Завдання читача — через слова й образи розпізнати думки й почуття ліричного героя.
9. Доведіть, що в поетичному рядку Душа причастилася "кротості трав" виділене словосполучення є метафорою.
Метафора — це слово чи словосполучення, які розкривають ознаки та властивості одного явища чи предмета шляхом перенесення ознак іншого явища чи предмета на інше явище, чи предмет. Душа причастилася кротості трав виділене словосполучення є метафорою. Це означає, що розум такий же спокійний, як трава в степу.
10. Вірш П. Тичини «Гаї шумлять» має своєрідну будову.
Через структуру вірша автор передає настрій світла, радості, повного життя. У коротких віршах відчувається лісовий гомін, хмари в небі, дзвінкий дзвін, колихання ниви в досяжності, шепотіння трави.
11. Поезію Тичини називають музикальною. Доведіть це, знайшовши в кожній строфі вірша «Гаї шумлять» слова, що позначають різні звуки.
Гаї шумлять, хмарки біжать.
Дзвін гуде, пряде.
Купаючи мене, мов ластівку.
Співаючи. Тихий шепіт трав.
Мріє гай. неба край поколото, горить-тремтить ріка.
12. До виділених у тексті слів доберіть епітети з довідки.
Аж ось ринуло від сходу блискуче проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняв його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на свіжо-зелену траву на галяві, де гостро на тлі яскравого світла випинається струнка постать сарни. Усю величну хвилину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.