План відповіді
- «Собор Паризької Богоматері»— ілюструє життя Франції на зламі епох.
- Боротьба почуттів і класів у романі.
- Романтичні характери на фоні історичного розвитку людства.
- Високе прагнення людини до морального ідеалу.
«Собор Паризької Богоматері» — історичний роман, в якому широко відображено життя Франції XV століття. Саме в епоху романтизму виникла велика кількість творів, що відтворювали події минулого. Особливо зверталися до епохи Середньовіччя, тому що розуміли: навіть тоді феодальному варварству протистояли високі художні та духовні ідеали. Інтерес Гюго до XV століття зумовлений ще й тим, що це була важлива переламна епоха в історії Франції і всієї Європи — закінчувалося Середньовіччя і починався новий час, який увійшов в історію під назвою Відродження. А це означало кризу феодалізму та пробудження активної діяльності.
Сміливе ідейне й художнє новаторство Гюго полягало в тому, що, описуючи в романі життя середньовічної Франції, він осмислював сучасні йому політичні події. В цьому творі відбилося захоплення народу, прагнення знайти в далекій історії зачатки майбутніх великих діянь. Гюго хотів змалювати початкову стадію боротьби демократії з феодалізмом та дворянською монархією. Письменника цікавлять ті глибокі зрушення, які відбуваються у свідомості, душах людей у буремний час, на зламі двох епох.
Особливість романтичного бачення Середньовіччя виявилася у Гюго в тому, що, зберігаючи історичний колорит, він висуває на перший план не історичних, а вигаданих і романтизованих героїв: потворного Квазімодо, чарівну Есмеральду, демонічного архідиякона Клода Фролло Сюжет кохання героїв переплітається з сюжетом соціальним. Наприкінці XV століття загострилася боротьба між королем і феодалами. Людовик XI прагнув приборкати свавілля феодалів і об'єднати країну в єдину централізовану державу. Загострення боротьби призвело до зубожіння народу.
У романі висуваються проблеми історичного прогресу та соціальної справедливості. Гюго намагається простежити зародження і розвиток демократії у надрах феодального Середньовіччя. ,
Зображуючи не лише боротьбу класів, а й боротьбу почуттів, Гюго розглядає ряд важливих моральних проблем: показує справжнє кохання й високу людяність, описує народження нової свідомості, в основі якої лежить віра в добро і любов, віра в Бога.
Для Гюго поняття «Бог» —синонім поняття «моральний ідеал», це добре начало, яке протистоїть силам зла. Боротьба Божественного начала з демонічними силами і становить основу життя та розвитку всього сущого. З таких філософських позицій розглядає письменник історичний розвиток людства, ототожнюючи прогрес з перемогою доброго начала. Письменник і життя зображує як постійну боротьбу мороку й світла. Звідси й особлива побудова романтичного характеру, в якому два протилежні полюси. Автор малює боротьбу між протилежними началами в душах героїв. Прагнення зобразити драматизм боротьби добра і зла визначає особливості романтичної манери автора. Він намагається змалювати не звичайне і повсякденне, а значне, яскраве, фантастичне чи грандіозне.
Оцінюючи події з гуманістичних позицій, Гюго постійно обстоює у своєму творі високе прагнення людини до морального ідеалу.