План:
- Дон Кіхот — герой-дивак, наївний романтик, що живе і діє в уявному світі.
- Конфлікт між реальним і уявним, фантастикою і дійсністю.
- Романтики й прагматики. Кому належить світ?
В романі ми бачимо головного героя-дивака Дон Кіхота, який сплутав свої фантазії з реальною дійсністю, творить нікому не потрібні, а інколи просто жорстокі й шкідливі «подвиги», керуючись благородною метою.
Та чому ж тоді про Дон Кіхота не забули до цього часу? Мотиви в нього благородні — захищати скривджених, але наївність у життєвих питаннях не дає йому побачити перед собою злочинців. Лицар вірить у розповіді каторжників, не розуміє їхніх насмішок.
Сам Дон Кіхот вважає себе мудрим охоронцем. Він намагається уникнути сварки й насилля. І коли це не вдається, пробує звільнити каторжників силою, за що побитий і пограбований не лише вартовими, а й самими звільненими. Він журиться, що люди, яким він стільки добра зробив, такого накоїли йому лиха. Над ним відкрито сміються, розповідають йому небилиці.
Конфлікт у творі полягає між реальним і уявним, фантастикою і дійсністю, ідеалом та повсякденністю. Герой знає, як повинно бути у світі, та як це зробити насправді — йому бракує досвіду й реальної оцінки дійсності, тому він витрачає свої сили на «боротьбу з вітряками», дивуючи оточення.
Уся проблема Дон Кіхота полягає в тому, що він живе в уявному світі. Герой не розуміє, що реальне життя інше. Добрі наміри потрібно втілювати не у власній уяві, а насправді. Добро має бути дієвим, а не абстрактним.
До того ж, світ населяють не тільки романтики, а й прагматики, а вони не завжди здатні оцінити душевні поривання романтичних героїв. Проте реальність, яка примушує героя думати не про романи, помалу змінює героя, позбавляючи його розум від облудливих ідеалів, і приводить до справжніх цінностей життя.