План:
- Біблія — перлина життєвої філософії, священна книга юдей і християн.
- Легенди й закони Старого Заповіту.
- Гуманний зміст морального вчення Ісуса Христа у Новому заповіті.
За кількістю видань і читачів Біблія не має собі рівних. її називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Книгою книг».
Біблія (з грецької «книга») — священна книга юдей та християн, релігійна та літературна пам'ятка, перлина високої життєвої філософії в скарбниці духовних цінностей людства
Біблія має понад 40 авторів, у її творенні брало участь приблизно 60 поколінь жителів трьох континентів — Азії, Африки та Європи.
За своєю суттю Біблія — цілісна книга, хоча й складається з 66 книг. З них 39 належать до Старого Заповіту. 27 — до Нового Заповіту. Слово «Заповіт» зі староєврейської означає «союз», це символічний союз людини й Бога, що був порушений з давніх часів. Увесь Старий Заповіт розповідає про історію морального падіння людства, про порушення Заповіту Божого (історії Адама і Єви, Каїна й Авеля, Вавилонська вежа та інші). Весь старозаповітний період є епохою всесвітнього очікування Спасителя.
В центрі Нового Заповіту — особистість Ісуса Христа, який став моральним ідеалом людства.
У Старому Заповіті викладено закони, що впорядковували життя єврейського народу, його важкий духовний шлях у пошуках Бога. Знамениті біблійні заповіді «Не вбивай!», «Не чини перелюбу!». Не кради!», «Не свідчи неправдиво на свого ближнього!», «Не заздри!» присвячені саме моральним проблемам. Легенда про Йосипа, який з гідністю зносить усі випробування долі, не піддається спокусам, не оздоблюється, не відповідає злом на зло, доводить, що добро — найвища цінність людського буття і його творять високоморальні люди.
Глибокого сенсу сповнені притчі, з якими в Євангеліях (текстах Нового Заповіту) звертається до своїх учнів і через них до народу Ісус Христос. Ситуації та предмети повсякденного життя, алегоричні образи розкривають перед слухачами ідеї добра і справедливості, милосердя й безкорисливості, шанобливості й любові до рідного дому та рідної землі.
Моральне вчення Христа високе, глибоке й чисте. Воно викладене у різних частинах Євангелій, але найбільш повно у Нагірній проповіді. Ісус поглиблює трактування окремих заповідей, викладених у Старому Заповіті, підкреслює не зовнішню їх форму, а глибину внутрішнього змісту. Закон закликає: «Не убий!», а Христос каже: «Не гнівайся», тобто він засуджує сам внутрішній поштовх до вбивства. Закон говорить про любов до ближнього, тобто до людей свого племені, а Христос закликає любити усіх людей, навіть своїх ворогів.
Згідно із Біблією, людина мас сама обрати свій шлях. Отже, одна з головних проблем Книги Книг — це проблема морального вибору людини. Кожне нове покоління намагається збагнути глибини мудрості Біблії, сюжети й образи якої надихали поетів і художників, скульпторів і музикантів різних епох і народів. Загальнолюдські ідеали, почерпнуті ними з Книги Книг, відбилися в багатьох шедеврах мистецтва.