Література кінця XX століття відзначається значним розширенням жанрових та стильових горизонтів, що дозволяє характеризувати її як полістилістичну. У цей період активно співіснують та розвиваються такі жанри, як детектив, історичний роман та фантастика. Мова сучасних творів також є багатовимірною: поряд із високою, поетичною лексикою, автори-постмодерністи часто використовують низький стиль, включаючи нецензурні вирази та суржик.
За словами Т. Гундорової, умовний поділ українського постмодернізму на «постгесіанський» та «постборхесівський» періоди був тактично значущим для 1990-х років, коли нове літературне покоління прагнуло утвердити свою ідентичність. Проте, поза цим контекстом такий поділ виглядає дещо штучним. Дослідниця пропонує об’єднувати «вісімдесятників» та «дев’яностників», виділяючи ключові явища: «карнавальний» постмодернізм угруповання «Бу-Ба-Бу», «риторичний апокаліпсис» Ю. Іздрика та Т. Прохаська, «метафізичний апокаліпсис» С. Пашковського, феміністичний напрям О. Забужко та неоавангард 90-х, представлений С. Жаданом, А. Бондарем та В. Цибульком.
Творчість Оксани Забужко
Однією з ключових постатей сучасної української літератури є Оксана Забужко. У своїй творчості вона створює унікальний міфологічний простір, у центрі якого — самодостатня жінка, здатна брати на себе ролі, традиційно закріплені за чоловіками. Фундаментом цього міфу є пошук відповіді на екзистенційні питання про місце людини у світі та ієрархію буття.
Знаковим твором письменниці став роман «Польові дослідження з українського сексу», опублікований у 1996 році. Він являє собою своєрідний щоденник талановитої української інтелектуалки, яка виїхала за кордон через гострий дисонанс між її внутрішнім світом та українськими реаліями. Головна героїня твору — сильна, цілісна особистість із глибоким розумінням мистецтва та широким колом інтересів.
Художня своєрідність «Казки про калинову сопілку»
Іншим важливим твором є «Казка про калинову сопілку». Це багатогранний текст, який можна визначити як повість-притчу, повість-міф та повість-метафору, насичену символами, алегоріями та філософськими узагальненнями на основі багатого фольклорного матеріалу. Створена за мотивами народної казки про сестровбивство, повість досліджує вічне питання про природу зла в людській душі. Авторка пропонує жіночу інтерпретацію легенди про Каїна та Авеля, перетворюючи її на напружену психологічну драму.
Сюжет розгортається довкола дівчинки, що народилася у звичайній селянській родині з багряним знаком у формі серпа на чолі. Письменниця занурює читача у світ народних традицій, пов’язаних із народженням, сватанням та суспільним життям. У творі детально відтворено взаємини всередині сільської громади, де кожен знає одне одного, а дітям прищеплюють загальноприйняті норми поведінки.
Ключові художні елементи повісті:
- Образ місяця: виступає мовчазним свідком людських доль, відіграючи важливу символічну роль.
- Наративна перспектива: події подаються крізь призму внутрішнього світу головної героїні, через що в портретних описах акцент робиться на очах як дзеркалі душі.
- Фольклорні елементи: народні пісні виконують важливу смислову та композиційну функцію, поглиблюючи емоційний стан персонажів.
- Символ калинової сопілки: майстерно використаний авторкою, він відсилає до давніх вірувань, де калину, червоні ягоди якої нагадували краплі крові, садили на могилах загиблих.