Трагедія воєнного лихоліття в образі Климка з повісті Григора Тютюнника «Климко» розкривається через важкі випробування, які доводиться переживати хлопчику під час Другої світової війни. Климко, головний герой повісті, втрачає батька, і змушений жити з дядьком Кирилом, який стає для нього найближчою людиною. Однак війна забирає і дядька, який гине через бомбардування. Ця втрата стає для Климка величезним ударом, адже він залишається повністю самотнім у світі, де панують голод, страх і руйнування.
Климко змушений самостійно боротися за виживання. Він стикається з голодом, холодом і небезпекою, коли вирушає в довгу і небезпечну подорож до Слов’янська, щоб знайти сіль — єдиний спосіб обміняти її на їжу. Його дорога повна страждань: він йде босий, страждає від холоду, голоду та виснаження. Навіть коли він знаходить притулок у тітки Марини, він не може залишитися там, бо розуміє, що його чекають вдома — вчителька Наталя Миколаївна та її маленька донька, яким він обіцяв допомогу.
Трагедія Климка полягає не лише у фізичних стражданнях, але й у втраті дитинства. Замість того щоб грати та вчитися, він змушений брати на себе дорослі обов’язки, піклуватися про інших і ризикувати власним життям. Його самопожертва виявляється в останньому епізоді, коли він, рятуючи військового, гине від кулі. Цей момент підкреслює жорстокість війни, яка забирає навіть найменших і найневинніших.
Образ Климка символізує трагедію всіх дітей, які опинилися в умовах війни. Він зберігає в собі людяність, доброту і готовність допомагати іншим, незважаючи на власні страждання. Його історія — це нагадування про те, яку ціну платять діти за війну, розв’язану дорослими.