Поетизація звитяги й патріотичного служіння державі в «Енеїді» Вергілія


План відповіді

  1. Історія створення героїчної поеми «Енеїда» Вергілієм.
  2. Звитяга і патріотизм головного героя поеми — Енея — під час мандрів та діянь.
  3. Еней— ідеал людини "золотого віку" римської історії.

Історико-героїчна поема Вергілія «Енеїда» (29-19 рр. до н. е.) присвячена мандрам і діянням троянського героя Енея, засновника нового царства в Італії, де згодом постав Рим. Тема для поеми Вергілію була підказана Августом, римським імператором. Річ у тому, що засновником роду Юліїв, до якого належав Гай Юлій Цезар і всиновлений ним Октавіан Автуст, вважався син Енея Асканій. Еней за міфологією —син Анхіса і Венери. Таким чином доводилося божественне походження Октавіана Августа. Але поема Вергілія вийшла за межі ідеологічних завдань, ставши зразком поетичної майстерності та утверджуючи ідеї доблесті й патріотизму.

Головний герой поеми Еней — найсильніший і найхоробріший з-поміж героїв. За наказом богів він полишає палаючу Трою і вирушає на пошуки нової батьківщини. Маршрут його мандрів багато в чому нагадує той. який у свій час пройшов хитромудрий Одіссей. Битви, мандрівки, прекрасні й трагічні стосунки Енея і Дідони — такі основні випробування, що випадають на долю головного героя.

Еней не зовсім типовий герой епосу, бо автор розкрив світ його особистих переживань. Він постійно відчуває внутрішні: протиріччя між власними почуттями та покірністю волі Юпітера Найяскравіше це розкрито у IV книзі, де змальовано його почуття до Дідони. Проте Еней знаходить в собі сили затамувати особисті переживання і виконати волю Юпітера. Схилення перед вищою волею —головна риса поведінки Енея. тому в поемі ім'я героя постійно супроводжується епітетом «благочестивий». Головний герой зображується як «зразковий римляним», що ставить обов'язок вище, ніж почуття та власні бажання.

Покинувши у Карфагені царицю Дідону, Еней дістається берегів Італії. Розпочинається війна троянців із місцевими племенами. Їх очолює вождь рутулів Турн, наречений Лавінії, яку боги призначили в дружини Енеєві. У вирішальному поєдинку Еней перемагає Турна, а згодом одружується з Лавінією і стає царем латинів, засновником Римської держави й роду Юліїв.

Еней — хоробрий воїн, він виявляє здібності полководця у війні з латинянами, особисту мужність у двобої з Турном. Разом з тим Еней поважає почуття ворогів і дає час, щоб вони поховали своїх загиблих воїнів.

Таким чином, в образі Енея відбився ідеал людини «золотого віку» римської історії, яка патріотично служить державі, вірна своєму покликанню та готова відмовитися від особистого щастя заради великого покликання.