Мені дуже жаль матінку Кураж. Життя маркітанки досить жалюгідне, не дивлячись на це, вона вважає його пристойним, і це значить, що вона ніколи й не знала іншого. Якою матінка Кураж була у дитинстві? Хто були її батьки? За яких обставин вона народилась і за яких обставин стала такою цинічною?
Матінка Кураж вважає війну звичайнісінькою річчю. Для неї не має різниці свої чи вороги, протестанти чи католики, священник, повія, писар чи кухар. Вона геть зачерствіла, бачучі насилля, грабіж та вбивства. Її побивання з того, що настав мир, викликають обурення. Та хто ж вона: дитина повії та солдата? А може викрадене дитинча чи сирота, що блукало навколо війська, голодне та ладне на все? Цинізм її має не кореню жадоби, це цинізм захисної психологічної реакції людини, щоб бачила забагато лихого, і щоб не здуріти, не зійти з розуму довелося прийняти війну в товариші. Сама матінка Кураж і є обличчя війни, як одна з її жертв.
З війни погана вийшла товаришка, це тому, що війні все однаково, вона несе горе для всіх. Ейліф був справжнім воякою, але не зміг знайти себе в часи миру, став грабіжником і вбивцею. Це теж обличчя війни. Надурити, пограбувати, гвалтувати й мордувати беззахисних йому до душі. Він б'є шаблею селян з кийками імітувавши торги з ними. Найгірше, що він залюбки стає воякою і розуміє, що таке життя має відповідний кінець. Але це кінець розбійника. Він здається справедливим, якби у людини був вибір, але Ейліф нічого не бачив у житті крім війни. Як же йому було обрати?
Матінка Кураж не може уникнути військового життя, мабуть, тому і другий її син попаде на війну, і хоч вона впевнена, що знайшла для нього посеред війни спокійне безпечне місце. Але на війні не буває безпечних і спокійних місць. Найжахливіше, що врешті-решт вона торгується за сина та оцінює життя, як крам. Тут ми бачимо, що сутність війни в, тому що життя людини вартує мало, за цим стоять тортури, розстріли, вбивства. Мати, рятуючи власне життя, удає, що не знає сина і втрачає можливість його гідно поховати. Хоча другий син намагався бути порядною людиною, але в м'ясорубці бою, оплачуючи працю солдат це неможливо. Тортури й втрата честі – друге обличчя війни.
Донька Кураж стала німою, тому що з неї маленької познущався якийсь вояка. Ще одна з граней війни: люди на ній так зачерствіли, що не відрізняють невинних дітей від дорослих. Війна не надала можливості Катрін для дівування, сімейного щастя, материнства, війна відібрала в неї можливість насолоджуватися красою. Будь-які гарні речі мають цінність, як крам або будуть відібрані загарбниками. Це тому, що краса, сім’я, діти втілюють сутність життя, а поле бою - це сутність смерті. Щобільше, мати радіє, що Катрін німа і не молода, змащує голову і лице попелом, щоб її донька не зазнала ґвалту.
Найстрашніше, що для матусі Кураж - це все буденно, звичайно. А її донька кожен день наражається на ґвалт, втрату чесноти. Імовірно, Кураж бачила це все з дитинства і всі людські страждання для неї знецінені. А Катрін не змогла пристосуватися: вона вночі бачить кошмари, а вдень колихає немовлят, лікує селян і гине, як справжня героїня. Вона намагається жити не дивлячись на отримані щоденно психологічні травми. Колискова матері мертвій Катрін не може не викликати сліз. Спочатку здається, що мати збожеволіла від горя, але Кураж підійматися, щоб йти далі. Вона у повному розсуді, бо життя триває…І від цього буквально пече в грудях, але ж ми розуміємо, що робить так вона вже не один раз, вона втрачає близьких і йде далі все життя.
Сцена твору, коли матуся Кураж обирає між полковим кухарем і священником здається доленосною. Розсуди священника про війну всередині твору чіпають за живе. Здається, що матінка Кураж, ще зустріне його, вона ж буде шукати Ейліфа, а він бачив останні його хвилини, і можливо священник заспокоїть її, знайде для неї тепле слово. Матінка Кураж була вражена війною, не змогла пристосуватися і відгородитися від