Моральний сенс історії злету й падіння крихітки Цахеса у творі Е. Т. А. Гофмана


План:

  1. Реалістичне підґрунтя фантастичної вигадки Гофмана.
  2. Історія потвори крихітки Цахеса.
  3. Блискучі перемоги й успіхи Цахеса. Розвінчання брехуна і трагічне самопокарання.
  4. Головна ідея твору — висміювання вульгарного середовища, яке породжує крихіток Цахесів.

Найпомітніше місце у творчій спадщині німецького письменника Е. Т. А. Гофмана займає повість «Крихітна Цахес». Письменник сам визначив жанр твору як казку. Однак автор розвиває цей жанр. Це «казка» із нових часів. Казкова фантастика стає у ній формою вираження найсучасніших проблем, фантастичні вигадки мають своє реалістичне підґрунтя. Хоча дія відбувається у якійсь казковій країні, проте сам автор має на увазі Німеччину, про що свідчать «мікрокнязівства» і німецькі імена більшості героїв. Письменник створює пародію на прагнення людей сягнути висот, не доклавши зусиль, продемонструвати вищість над усім сущим.

Головна думка казки втілена в образі Цахеса. Цахес — син бідної селянки — народився потворою. «Голова в нього глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку». Таким побачила його вперше добра і жалісна фея Рожа Гожа і одразу захотіла допомогти йому. Пожалівши маленького мізерного напів виродка, напівлюдину, фея подарувала йому разок із трьома золотими волосинками, які символізують золото, гроші та їхню владу над людьми і суспільством, магічну здатність притягувати й привласнювати вагомі здобутки інших, по-справжньому талановитих людей.

Завдяки своїй чудесній обдарованості Цахес робить запаморочливу кар'єру. У професорських колах його вважають за найвеличнішого поета. На званому вечорі у професора університету Моша Терліна Бальтазар читає любовний сонет, який він написав для коханої Кандіди. Але оплески й поцілунок Кандіди дістаються Цахесу.

Поступово число обкрадених і ображених зростає. Заїжджий скрипаль-віртуоз Сбіокка грає скрипковий концерт, співачка виконує арію, але шалений успіх має Циннобер. Талановитий юнак Пульхер блискуче складає кандидатський екзамен, але вищий бал і жадану посаду отримує знову-таки Циннобер.

Не менших успіхів досягає Цахес і на суспільній арені, він стрімко піднімається по службових сходинках. Спочатку Циннобер просто студент, потім таємний експедитор у міністерстві іноземних справ, таємний радник і, нарешті, міністр. Його нагороджують орденом «Зелено-плямистого тигра» з нечуваною відзнакою—двадцятьма діамантовими ґудзиками (адже без ґудзиків ніяк не можна було закріпити орденську стрічку на його тільці). Він оселяється у розкішному особняку і стає нареченим найвродливішої дівчини князівства —Кандіди. Невідомо, яких би ще висот досяг Цахес, коли б не втручання доброго мага Альпануса. За його допомогою Бальтазар вириває на голові Цахеса три чарівні волосинки: ілюзії розсіюються і, на подив його щирих прихильників, він постає перед ними у всій своїй разючій потворності. Ставлення людей, що так несподівано змінилося до нього, людей, які недавно плазували перед ним, здається Цахесу «революцією», «повстанням», «поваленням усіх основ». Рятуючись від глузувань, він кидається в срібний нічний горщик і, занурившись у «стихію», що міститься в ньому, трагічно гине.

Цахес дістав заслужене покарання. Усе, що вимагалося від Циннобера, — це відповісти на зовнішні зміни готовністю до змін внутрішніх, тобто глибоко особистим прагненням стати кращим, визнати свою недосконалість і намагатися розбудити в собі живий дух

Гофман хоче сказати, що людина мусить бути духовно гідною своєї щасливої долі. Талан у житті — це лише чари, і зони завжди можуть розвіятися, якщо людина не підкріплює талан власною напруженою духовною роботою.

Письменник висміює не тільки маленького Цахеса, нікчемного і безпомічного обранця фе, а й нікчемне, вульгарне середовище, що сприяє процвітанню Циннобера, те суспільство, яке схильне бачити у виродку —красеня. у бездарності — талант, в абсолютній тупості— мудрість, у недолюдку —«окрасу суспільства».