Петро Колодуб — центральний персонаж твору Олександра Довженка «Ніч перед боєм». Він представлений як видатна особистість, капітан та Герой Радянського союзу, який, на думку бойових товаришів, володів особливим внутрішнім секретом стійкості.
До початку війни Петро Колодуб вів мирне життя, працюючи звичайним садівником у колгоспі. Попри невисокий зріст, він був безстрашною, відважною та чесною людиною, яка здобула глибоку повагу серед солдатів. Як командир, він ставився до своїх бійців із повагою та спілкувався з ними на рівних, без будь-якої зверхності чи пихи.
Колодуб ділився власною історією з іншими солдатами, щоб надихнути їх на подальшу боротьбу та показати, що страх у їхньому становищі є природним. Він згадував, як рік тому разом з іншими бійцями відчував розпач і провину через відступ, хоча й усвідомлював, що без зв’язку та підтримки вистояти було неможливо.
Ключову роль у його перетворенні відіграла зустріч із двома літніми перевізниками. Колодуб з величезним захопленням та повагою згадував дідів, які, ризикуючи власним життям, переправляли солдатів через Десну. Їхня непохитна віра в перемогу контрастувала із занепадом духу бійців. Він не ображався на їхні гострі слова, а навпаки, був вдячний за науку. Саме ті сивочолі діди змогли «…викресали вогонь у його серці…» і допомогли йому «…втопити у Десні свій жаль і тугу», перетворивши на стійкого та незламного воїна.
Таким чином, образ Петра Колодуба є яскравим прикладом героїзму та мужності воїна, в душі якого живе глибока ненависть до ворога.