Твір Ніни Бічуя розповідає про переломний етап у житті семикласників — Славка Беркути, Юлька Ващука, Лілі Теслюк та Стефка Вуса. Це період, коли герої стикаються з першими дорослими викликами, залишаючи позаду безтурботне дитинство.
Один із центральних персонажів, Юлько Ващук, має талант до малювання; він створює експресивні зображення коней, «неприборканих, необ’їжджених». Конфлікт зароджується після того, як Славко Беркута зауважує, що бачив схожого коня раніше. Це зауваження глибоко ображає Юлька, і він у пориві гніву спалює всі свої малюнки.
Сусідом Юлька є Стефко Вус. Разом вони знаходять сороку з пораненим крилом і відносять її до вчительки Надії Григорівни. Стефко часто відвідує пташку, адже йому бракує родинного тепла через пияцтво батька. У вчительки він знаходить співрозмовника, розповідає про своє дитинство в гірському селі з бабусею, яка називала його «Кукулику мій», та про нелюбов до міського життя після її смерті.
Прагнучи помститися Славкові за образу, Юлько за порадою Стефка звертається до Лопуха. Під час їхньої зустрічі одного з підлітків затримує міліція, і він називається іменем Славка Беркути.
Насправді затриманим був Юлько. Він назвався чужим іменем, оскільки соромився свого вчинку — розпивання вина, що суперечило образу зразкового сина, який плекали його батьки. Крім того, він хотів принизити Славка, бо звик завжди бути переможцем.
Цей інцидент мав серйозні наслідки. До школи надходить лист, і Славка Беркуту звинувачують у пияцтві. Для розгляду його справи скликають товариський суд.
На суді директор, класний керівник та більшість учнів засуджують Славка. Проте кілька дорослих, включно з його тренером з фехтування, стають на його захист, вірячи в його невинуватість.
Серед захисників була й однокласниця Лілі Теслюк, активістка шкільного театру, якій симпатизує Славко. Вона впевнено заявила: «Він фехтувальник. І спелеологією цікавиться… Не міг він!»
Стійкість характеру Славка була сформована в родині. Його батько, колишній в’язень німецького концтабору, вчив сина про «максимальне навантаження» як «вимір характеру і людських сил», готуючи його до життєвих труднощів. Важливу роль у загартуванні хлопця відіграла також подолана в дитинстві хвороба ніг, завдяки якій він почав займатися ковзанярським спортом.
Кульмінацією конфлікту стає поєдинок на шпагах між Беркутою та Ващуком. Славка розлютила самовпевненість Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»
Зрештою, Славко доводить свою правоту і захищає власне ім’я, проте Юлькові це виявляється байдужим.
Однією з ключових тем твору є стосунки між дітьми та дорослими. Якщо в родині Славка панує довіра, то у Юлька все складніше. Його ставлення до батька змінюється, а після викриття батькового плагіату він починає відчувати за нього сором.