Українська перекладацька школа: традиції, постаті, здобутки


План відповіді

  1. Художній переклад має зберегти рівновагу змісту й форми, притаманних авторові.
  2. Особливості роботи поета-перекладача.
  3. Представники української перекладацької школи.

Художній переклад — це мистецтво слова, складний процес. Переклад певних жанрових форм (ліричного вірша, сонету, балади) має свої особливості. Тому, працюючи над перекладом, так важливо ніде не порушити тієї рівноваги змісту й форми, яка притаманна творам їх автора.

Один з українських теоретиків і практиків перекладу І. Ковчанюк писав так: «Мабуть, жодна з багатьох проблем не викликала стільки дискусій, розвідок, докладно аргументованих праць, як проблема точності».

Майстерним вважається не той переклад, який дослівно передає текст, а той, в якому відображено «дух» оригіналу, тобто розкрито його ідейно-тематичну сутність, відтворено особливості художньої форми.

Яскравим доказом цього висновку можуть стати слова М. Рильського: «Треба перекладати не букву, а дух. треба пам'ятати ще гоголівську вказівку про те, що для наближення до оригіналу слід інколи відходити від нього. Ось чому я особисто перед терміном «точність» даю перевагу термінові «вірність». Про складність роботи поета-перекладача писав Іван Драч у вірші «Розмова з другом-перекладачем». Переклад у сучасному розумінні вимагає точності змісту і формальної вірності (у значенні правильності), але не рабської залежності. М. Рильський пише про критерії оцінки сучасного перекладу і вимоги до перекладача. На думку поета, перекладач повинен «ввійти» у світ автора, добре знати мову оригіналу, крім того, звичаї, особливості історії, культури його народу, з мови якого він перекладає.

У період розквіту романтизму, коли цінувались ідеали свободи, популярними були вільні переклади, переспіви, варіації.

Переклад — це завжди і деяка інтерпретація, трактування твору, в якому передається ставлення перекладача до тексту і особливості його сприйняття.

Баладу Г. Гайне «Лорелея» перекладали два автори: В. Левін та Л. Первомайський.

Обидва перекладачі відтворюють композиційні особливості Гайневського шедевру (членування на строфи, розташування частин, особливості ліричного вступу, кінцівку). Це приклади художнього перекладу.

Українську перекладацьку школу починали Іван Франко, Леся Українка. Сьогодні їхні традиції продовжують Крижевич, Лукаш, Первомайський.