Соціально-історичні та етико-філософські аспекти зображення дійсності в поемі Миколи Гоголя «Мертві душі». Уривок із твору







План відповіді

  1. Соціально-історичні аспекти зображення дійсності у творі.
  2. Зміст ліричних відступів —етико-філософські аспекти— роздуми автора про історичну долю і майбутнє Росії.

Поема Гоголя змальовує життя Росії, столичної та провінційної. Усі симпатії письменника на боці народу. Сатира направлена на розкриття протиріч феодально-кріпосницького ладу. У ліричних відступах автор розкриває різні теми, які тісно пов'язані з образами та ідейним змістом поеми —звинуваченням самодержавно-кріпосницької Росії і висловлюванням авторської любові до батьківщини і російського народу.

Аналізуючи окремі розділи, звертаємо увагу на ліричні відступи: про товстих та тонких, про слабкість росіянина, про порівняння Коробочки з дамою вищого світу, про значення образу Чичикова. Всі ці ліричні відступи допомагають зрозуміти, чому в центрі поеми — герой-негідник.

Окремі відступи присвячені іншим темам: про ставлення автора до життя в юності й зрілі роки, про ставлення до багатства і чинів, про нелюдяну старість, про ставлення читачів до письменника-романіста і письменника-сатирика.

Значна кількість відступів присвячена темі батьківщини (ліричне звертання до Русі, порівняння Русі з трійкою коней, яку не можна зупинити) та народу.

Гоголь любить Русь, вірить в її майбутнє, та не бачить тієї сили, що принесе їй порятунок. Свої тривожні роздуми він передає в поетичному образі «птиці-трійки», що несеться невідомо куди. В «Мертвих душах» Гоголь передав тривогу передових сил російського суспільства за історичну долю своєї країни та її народу. Голос автора постійно чути в поемі.

Епічна розповідь в «Мертвих душах» переривається схвильованими ліричними монологами автора, який оцінює персонаж або роздумує про життя, про мистецтво. Справжнім героєм цієї книги є Гоголь. Ми постійно чуємо його голос. Автор начебто учасник всіх подій, що відбуваються в поемі. Він незримо присутній всюди, він уважно слідкує за поведінкою своїх героїв і активно діє, впливає на читача. В ліричні роздуми Гоголя вплітається ще одна гема — майбутнє Росії, її власна історична доля та місце в долі людства.

Монологи Гоголя—це мрія про правильну дійсність. У них розкривають ся поетичний світ, у контрасті з яким ще гостріше відкривається світ користі. Ліричні монологи Гоголя — це оцінка теперішнього і позицій авторського ідеалу, який може бути створений пише у майбутньому. Гоголь мріяв про щасливу Росію та вільний російський народ.

«Мертві душі» (уривок)

«Ех, трійка! птиця-трійка, хто тебе вигадав? Певно, в меткого неї роду ти могла тільки народитись, у тій землі, що не любить жартувати, а гладінню рівнотою розкинулась на півсвіту, та й гайда лічити версти, доки не зарябіє тобі в очах. І не хитре, здається, дорожнє знаряддя, не залізним пройняте гвинтом, а нашвидку, живцем, самою сокирою та долотом спорядив і склав тебе ярославський меткий мужик.

Не в німецьких ботфортах візник: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся та замахнувся, та завів пісню — коні вихром, спиці в колесах злилися в одне рівне коло, тільки здригнувся шлях та скрикнув, зупинившись з переляку, пішоходиць! І он вона помчала, помчала, помчала!.. І он уже видно віддалік, як щось курить і вихрить повітря!..

Чи не так і ти. Русь, як прудка, необігнана трійка мчиш? Димом димує під тобою шлях, гримлять мости, все відстає і зостається позаду Спинився вражений Божим чудом прохожий: чи не блискавка це. кинута і неба? Що означає цей. жахом проймаючий, рух? І що за незнана сила закладена в цих незнаних світом конях? Ех, коні, коні, що за коні! Чи вихри сидять у ваших гривах?! Чи не чуйне вухо горить у всякій вашій жилці? Зачули з височини знайому пісню і дружно й разом напружили мідні груди і, майже не торкнувшись копитами землі, обернулися в витягнуті лінії, що летять у повітрі,— і мчить уся натхненна Богом! Русь, куди мчиш ти, дай відповідь? Не дає відповіді. Дивним дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром роздерте на шматки повітря; летить мимо все, що тільки є на землі, і скоса поглядаючу, оступаються і дають їй дорогу інші народи й держави».

Переклад за рей. К. Шмиговського