Що таке географічна карта
Здавна карта є важливим джерелом географічної інформації, її називають «альфою та омегою» географії. Географічна карта — це свого роду портрет нашої планети. Тих, хто їх складає, називають картографами. А науку, що вивчає прийоми створення й способи використання географічних карт і глобусів, — картографією.
Перші карти
Перші «нариси» до портрету Землі з’явилися в кам’яну добу. Звичайно, тоді люди не уявляли собі розміри світу: кожен добре знав лише відносно невелику територію, на якій проживав зі своїм племенем. Проте людям доводилося переміщатися в пошуках їжі. Вони намагалися зберегти знання про певні місцевості, виконуючи малюнки на стінах печер. Деякі з таких малюнків збереглися до наших днів. Звичайно, це ще не карти, а скоріше — схеми місцевості, умовні креслення.
Народжувалися й зникали великі цивілізації, поступово люди накопичували все нові знання про навколишній світ. Стародавні греки називали його Ойкуменою.
І греки, і єгиптяни, і шумери, а також представники інших відомих нам цивілізацій здійснювали далекі подорожі й походи. Чим більше дізнавалися люди про перші невідомі країни, тим більше інформації потрібно було зберегти. Греки першими виготовили карту, на яку нанесли всі відомі їм географічні об’єкти (тобто карту світу). До нас дійшли карти Гесіода, Геродота та інших діячів античності.
Науковці вважають, що перші примітивні карти почали виготовляти задовго до появи писемності. Доказом цього є знайдена 1965 року Межиріцька картосхема на території сучасної Черкащини. Вона була виконана на бивні мамонта, а її виготовлення датують періодом пізнього палеоліту (XV-VIII тисячоліття до н. е.). За свідченнями археологів, рельєф зображеної на картосхемі місцевості схожий із сучасним.
Карти малювали на дереві, кістках тварин, тканині або папірусі. Паперові карти виникли після того, як у II столітті китайці винайшли папір. Великий крок у розвитку картографії здійснили античні вчені.
Прабатьком сучасної географічної карти можна назвати Ератосфена, який в ІІІ-ІІ ст. до н. е. склав карту, вперше майже точно виміряв радіус Землі, довжину земного меридіана, увів терміни меридіани та паралелі й позначив їх на карті. Цією картою користувалися до створення в І-II ст. н. е. нової, більш детальної карти Клавдія Птолемея.
Птолемей уперше описав методику складання карт, назвав близько 8 тис. назв географічних об’єктів (деякі із них були вказані з географічними координатами), наніс на карту сітку паралелей і меридіанів, дуже подібну до тієї, якою ми користуємося нині. Картою Птолемея користувалися майже 14 століть — до мандрівки Колумба до берегів Америки, що спричинило необхідність складання нових карт.
У квітні 1507 року Мартін Вальдземюллер склав карту, на якій вперше згадується назва Америка. На ній уперше позначено Атлантичний океан, Північну та Південну Америки, сполучені перешийком, а від Азії ці материки відділені «Великим океаном», хоча тоді ще не був відомий європейцям. На цій карті також можна знайти українське місто Львів.
Відкриття нових земель сприяло складанню нових детальніших карт. А позначення держав на карті світу спонукало до створення карт їхньої території. Одними із найдавніших карт, на яких наведені території сучасної України, є карта-портолан Чорного моря Діего Хомема та карта «Генеральний опис України» Ґійома Левассера де Боплана.
Україна — це держава, яка здавна приваблювала мандрівників і завойовників родючими ґрунтами, сприятливим кліматом, природними багатствами. Тому виникла потреба в картографуванні її території.
Епоха великих географічних відкриттів спричинила поштовх розвитку картографії. У другій половині XVI століття провідне значення в картографічному виробництві мали Нідерланди. Тут функціонували спеціальні фабрики, або, як їх тоді називали, — мануфактури, на яких виготовляли карти. Зрозуміло, що це вже були не копії птолемеївських карт. Адже було здійснено багато географічних відкриттів, найвизначнішими з яких е відкриття Нового Світу — Америки, а також морського шляху до Індії. Карти, виготовлені тоді в Нідерландах, були надзвичайно красиві. Деякі з них збереглися до наших днів і тепер наявні в музеях світу та приватних колекціях.
Серед нідерландських картографів особливо прославилися двоє — А. Ортелій і Г. Меркатор. 1570 року А. Ортелій видав збірку карт, яку він назвав «Театр земної кулі». Це видання містить 53 карти, виконані різними картографами. Тут і карта світу, і карти окремих материків і країн. А. Ортелій не тільки зібрав воєдино зазначені карти, указавши імена всіх авторів, а й виконав опис географічних об’єктів і зробив покажчик географічних назв.
Г. Меркатор склав атлас інакше: він ретельно відібрав кращі з наявних у той час карт, вивчив звіти про експедиції й навіть виконав свої власні дослідження. Зрозуміло, що за такого серйозного підходу робота над складанням атласу зайняла багато років.
Г. Меркатор публікував свій атлас частинами. Але «король картографів», як називали Меркатора, не дожив до повного видання своєї праці, яке завершив його син. Повністю атлас Г. Меркатора був виданий 1595 року. Його назва — «Атлас, або Космографічні міркування про створення світу й вид створеного». Слово «атлас» уперше використано саме в назві праці Меркатора. На титульному аркуші його збірки карт був зображений Атлант (Атлас), що тримав на плечах небесне склепіння.
За переказами, ім’я Атлас мав не тільки міфічний титан, а й мавританський цар, мудрець і покровитель наук (він виготовив перший небесний глобус). Сам Г. Меркатор у передмові до свого «Атласу» згадав про цього правителя-вченого: «Маючи намір присвятити всі мої сили й здібності вивченню космографії з метою відшукати шлях дослідження предметів, ще малоймовірних, будь-яких істин, що можуть послужити успіхам філософії, я зважився наслідувати Атласу, настільки ж відомому своєю вченістю, наскільки добротою і мудрістю».