Мотиви й образи Біблії у світовій літературі


План відповіді:

  1. Біблійні теми й образи — джерело натхнення творців.
  2. «Давидові псалми» Т. Шевченка — роздуми про життя, світ, народ, рідну землю. Образ Мойсея у поемі «Мойсей» Івана Франка.
  3. Трактування ідеї Бога та постать Господа у творчості Рільке і Ґете.
  4. Роль вчення Христа в житті героїв роману Достоєвського «Злочин і кара».
  5. Євангельський сюжет про Ісуса Христа і Понтія Пілата в романі Булгакова «Майстер і Маргарита».

Від найдавніших часів мистецтво і література черпають із Біблії теми й сюжети, мотиви й образи, переробляючи та переосмислюючи їх відповідно до проблем свого часу. Біблію читали, над нею розмірковували, черпали з її бездонних глибин Данте. Шекспір, Ґете, Пушкін, Франко, Сковорода, Шевченко.

Давня українська література щедро використовувала цитати з Біблії, вдавалася до біблійної стилістики та образів. У «Повісті минулих літ» знаходимо відголос біблійної легенди про Самсона, княгиня Ольга палить місто Іскоростень так само, як спопелив поле філістимлян Самсон.

Український поет Тарас Шевченко у творі «Давидові псалми» переклав деякі псалми з Біблії, але вони відрізняються від біблійних. Шевченкові псалми — це роздуми про життя, світ про своє місце в житті, а головне — про свій народ, рідну землю, на якій треба відродити Божі заповіді. Переосмислюючи образ Давида, Т. Шевченко утверджує думку про необхідність усвідомлення кожною людиною внутрішньої свободи. Поет закликає наслідувати приклад Давида і здійснити правий суд над гнобителями, звільнитися від несправедливості й тиранії.

До образу Мойсея звертався український поет Іван Франко В поемі він переносить конфлікт між народом і Мойсеєм («Ворог якого потрібно здолати.— це ворог «внутрішній»») в душу кожної людини, що шукає свій шлях до Бога. У збірці «Книга годин» австрійського поета Р. М. Рільке відобразилося самобутнє трактування ідеї Бога, що існує «всередині» всіх речей матеріального світу.

Постать Господа присутня в трагедії «Фауст» Ґете. Використовуючи біблійний сюжет, Ґете з позицій Просвітництва доводить свою віру в людину, її силу та розум.

Глибоким художнім аналізом моральних заповідей, великим бажанням привести героїв до морального удосконалення наповнені твори російських письменників Ф. Достоєвського, 0. Толстого. М. Булгакова та ін.

Головна героїня роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» Соня Мармеладова після морального занепаду глибоко сприймає християнську мораль: вона приймає страждання, не ремствує на долю, допомагає всім, хто потребує її допомоги, і прощає всіх, хто заподіяв їй зло. Вчення Христа допомогли їй не тільки витримати власні страждання, а й знайти сили допомогти іншим.

Образ Богоматері як образ вічного материнського страждання присутній в поемі А. Ахматової «Реквієм».

Євангельський сюжет про Ісуса Христа та Понтія Пілата використовує М. Булгаков у романі «Майстер і Маргарита». Образи Ієшуа (маємо на увазі Ісуса Христа) та Понтія Пілата допомагають автору розкрити сутність людських стосунків, вічне прагнення людини до добра і неспроможність реалізувати ці прагнення в реальному житті.

Інтерес митців до Біблії, біблійних образів є свідченням зв'язків християнської моралі та народних уявлень про загальнолюдські цінності.