На мою думку, пісня «Ще не вмерла України…» стала Державним Гімном України, тому що вона найкраще передає дух нашого народу, його прагнення до свободи і незалежності. Слова Павла Чубинського і музика Михайла Вербицького створюють сильний емоційний образ боротьби за волю, віри у краще майбутнє і любові до рідної землі.
Ця пісня з’явилася в часи, коли Україна не мала своєї державності. Її землі були поділені між різними імперіями, але народ не втрачав надії на відновлення незалежності. У словах гімну звучить заклик до єдності та боротьби за свою свободу: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Вони нагадують нам про те, що ми — сильний народ із козацьким корінням.
Також важливо, що ця пісня стала символом української державності ще у 1918 році, коли її виконували як гімн Української Народної Республіки. Після відновлення незалежності України вона знову стала офіційним гімном.
Гімн — це не просто пісня. Це символ нашої держави, який об’єднує всіх українців. Коли ми чуємо «Ще не вмерла України…», ми відчуваємо гордість за свою країну і віру в її майбутнє. Тому саме ця пісня заслуговує бути Державним Гімном України.