План відповіді:
- Філософія проблеми трагедії Ґете «Фауст».
- Зустріч Добра і Зла в образах Господа і Мефістофеля.
- Парі між Господом і Мефістофелем щодо суті людини й можливостей її розуму.
Трагедія «Фауст» — вершина творчості німецького просвітника Й. В. Ґете. «Фауст» — складний філософський твір, у якому порушуються важливі проблеми буття людини, її місця і призначення у Всесвіті. Одна із філософських проблем твору — одвічна боротьба добра і зла.
Трагедія Ґете складається з двох частин, а відкривається двома прологами. У першому з них («Пролог у театрі») автор викладає свої погляди на мистецтво, другий («Пролог на небесах») —не тільки зав'язка, але й вираження ідеї твору. У «Пролозі на небесах» відбувається фантастична зустріч Господа та його архангелів із Мефістофелем. Господь, зображений у «Пролозі», символізує глибокий гуманістичний, просвітницький погляд на людину. Мефістофель — втілення сил зла і руйнації, ворожих людині.
Мефістофель з'являється перед Богом, висловлює свій погляд на людину. Він з презирством ставиться до неї, вважаючи її жалюгідною і нікчемною. Мефістофелю здається, що він усвідомив і причину страждань «смішного божка землі»: людина скористалася даним їй розумом лише для того, щоб жити, як «тварина із тварин».
Господь, що вірить у своє творіння, не погоджується з Мефістофелем, бо розуміє бажання людини пізнати світ, відшукати істину:
Він поки що у мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди шлях.
В уста Господа Ґете вкладає свою пристрасну віру в людину, в силу і велич її розуму.
Господь згадує про Фауста. Мефістофель теж знає про існування вченого, він давно його цікавить. Адже Фауст не такий, як усі.
Між Господом і Мефістофелем відбулося парі. Мефістофель збирається довести, що Фауст —«тварина із тварин», і з упевненістю твердить: «Він буде мій». Таким чином, суперечка стосовно суті людини і можливостей її розуму стає головною проблемою твору.
Мефістофель — диявол, втілення сил зла, дух заперечення. Ключовою фразою, що характеризує образ Мефістофеля, є слова: «Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Тобто Мефістофель приходить на землю, щоб не тільки творити, а й показати зло, яке там панує. Він показує людині саму себе і світ навколо неї —у цьому полягає «добро», що робить Мефістофель.
Господь розуміє призначення Мефістофеля —руйнування. Дружні стосунки між Богом і Мефістофелем можна зрозуміти, бо це умовні образи, які символізують носіїв протилежних ідей — добра і зла, творчих і руйнівних сил, які не можуть існувати одна без одної. Без цього зіткнення, боротьби неможливий рух уперед.
Отже, в ідейному змісті трагедії «Пролог на небі» починається основний конфлікт: філософський двобій між Богом і Мефістофелем за людину. Для Ґете, як просвітника, дуже важливо, який шлях обере особистість — «божественний»чи «тваринний», — від цього залежить доля світу. Тому боротьба Добра і Зла. що вічно триває у світі, переноситься письменником у душу людини, що впливає не тільки на теперішнє, а й на майбутнє.