Алегоричне значення «Божественної комедії» Данте


План відповіді

  1. Чотири аспекти тлумачення поеми Данте.
  2. Символічні образи поеми і їх значення.
  3. Утвердження рятівної ролі античності, мистецтва і Божественної мудрості.

Як визнавав сам автор, він писав свою поему з тлумаченням у чотирьох аспектах. Перший аспект — буквальний, коли текст сприймається реально. Другий — алегоричний. коли під текстом розуміються події зовнішнього світу. Третій — моральний— передбачає опис переживань і пристрастей людської душі. Четвертий — містичний, філософський. За такою авторською концепцією кожен образ або ситуацію поеми можна розуміти по-різному. Данте поєднує реальні й вигадані образи біблійних героїв та персонажів античної міфології, історичних діячів і фантастичні образи. Усе це дозволяє створити широку панораму людського буття в історичному й морально-філософському контексті.

Данте вперше в літературі показав реальну людину і реальне люстро; добро і зло ним зображені на прикладах із реального життя та історії світової культури. Поет намагався осмислити сутність людини й світу з позиції Вічності, Космосу, прагнув усвідомити, куди ж взагалі прямує людство і чи можна змінити цей напрям, повернути людей на правильний шлях.

Поема задумана у середньовічному жанрі видіння, тобто розповіді про мандри у потойбічному світі. Вона побудована на цілій системі символів — образів, які підкреслюють другий, інакомовний зміст. Данте розповідає про те, як одного разу заблукав у темному лісі, під яким він бачив власні гріхи й помилки. Три звірі —лев, пантера і вовчиця — перетинають йому дорогу. Це символічні образи трьох гріхів —бажання влади, гордість, жадібність. На допомогу йому приходить незнайомець, який є духом його улюбленого поета Вергілія. В поемі він символізує світську науку —ідеал громадянських чеснот. Вергілій проводить Данте через Пекло і Чистилище, щоб указати йому шлях до рятування душі. Над лісом гріхів і помилок височить рятівний пагорб Доброчесності, осяяний сонцем Істини Доброчесність — це моральна мета кожної людини.

В образі Вергілія Данте утверджує рятівну роль античності, мистецтва взагалі і Божественної мудрості. Вергілія вшановували в середні віки за те, що він передбачив прихід Христа. Вергілій описав пекло в «Енеїді», Данте продовжує його традицію. Вергілій оспівував велич і місце Риму, ідею національного єднання. Данте також мріяв про єдність Італії, про мир і процвітання для всіх народів, тому він схиляється перед Вергілієм як перед співцем єдиної всесвітньої держави. За Вергілієм, тобто за Божественною мудрістю, герой Данте вирушає до пекла, бо перш ніж зрозуміти істину, треба усвідомити, що є перешкодою на шляху до неї. Далі Вергілій передає героя Беатріче, яка веде його до Раю. Її образ — ідеал краси, жіночності, кохання. Вона уособлює любов, моральні цінності, що просвітлюють душу людини, роблять її кращою.

Отже, Данте у своїй поемі зображує не просто подорож героя загробним світом, а мандри його душі та зустрічі з іншими душами з метою з'ясування морального стану людини й людства взагалі.