Аналіз поетичної спадщини «Кобзаря» виявляє чотири ключові тематичні жанрові групи, які сформувалися під впливом різних джерел. До них належать пробіблійні жанри, фольклорна група, твори на основі світової поетичної традиції, а також «риторична» група, що походить від традицій українського красномовства. Ці групи розвивалися нерівномірно. Наприклад, фольклорна жанрова група домінувала у першому виданні «Кобзаря» 1840 року, що вказує на її первинність у творчості поета.
Усю поезію Шевченка також можна класифікувати як міметичну, що відтворює об’єктивну реальність, та неміметичну, яка існує виключно в художньому просторі. Цей поділ не залежить від хронології чи походження жанру. Неміметичність, характерна для епохи романтизму, призводила до трансформації традиційних жанрових форм. Яскравим прикладом неміметичного жанру у творчості поета є «думка». Вона не має чіткого зразка для наслідування, а її поглиблена медитативність та романтична «сердечність» створюють піднесений настрій, попри переважно сумний зміст. Саме «думка» найповніше відображає особливості українського романтизму та національну ментальність.
Пробіблійна жанрова група
Ця група поезій Тараса Шевченка безпосередньо пов’язана із сакральними текстами Святого Письма. У «Кобзарі» вона представлена такими жанрами та їх модифікаціями:
- молитва та антимолитва («Та не дай, Господи, нікому»)
- псалом («Псалми Давидові»)
- сповідь («То так і я тепер пишу»)
- заповіт («Як умру то поховайте»)
- притча («У Бога за дверима лежала сокира»)
- повчання (вступ до поеми «Катерина»)
- одкровення («Пророк»)
Фольклорна жанрова група
Ці твори характеризуються креативним переосмисленням форм усної народної творчості. Найбільш поширеним у «Кобзарі» є жанр пісні, де автор часто використовує парафрази народних рядків, наприклад: “Туман, туман долиною..”. До цієї групи входять:
- історична пісня («Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле?»)
- балада («Тополя»)
- плач («Ой умер старий батько»)
- козацька пісня («Не хочу я жинитися»)
- думка («Думи мой, думи мої»)
- замовляння («Гімн черничий»)
- прокляття («Царів, кривавих шинкарів»)
- колискова («Ой люлі, люлі, моя дитино»)
- легенда («Коло гаю в чистім полі»)
- пісня про кохання («На тополю високую»)
Вплив світової поетичної традиції
Творчість Шевченка також увібрала жанри, характерні для світової літератури та, зокрема, європейського романтизму. Серед них виділяються різні типи поем та різноманітні ліричні форми. Навіть ті жанри, що не є повноцінно представленими (елегія, ода, ідилія), залишили свій відбиток у поезії митця. Основні представники цієї групи:
- Поеми: ліро-епічна («Катерина»), епічна («Гайдамаки»), іронічно-комічна («Сон»), сатирична («Кавказ»).
- Ліричні жанри: вірші-присвяти («Ликері», «А.О. Козачковському»), нищівні вірші («Н.Т. Великомучинице кумо»), вірші-орації («Світе ясний! Світе тихий»), вірші-ламентації («І мертвим, і живим…»), вірші-містерії («Великий льох»), епіграми, антитетичні вірші.
«Риторична» жанрова група
Ця група творів демонструє обізнаність Шевченка з традиціями українського красномовства та давнього письменства. Хоча ця група є найменш чисельною, вона використовувалася поетом для посилення дидактичного та пророчого звучання його лірики. До неї належать твори, що містять елементи різних типів риторики:
- полемічне вітійство («Згадайте, братія моя…»)
- святкове вітійство («Напевне видумали свято»)
- літургійне вітійство («У неділеньку у святую»)
- морально-етична бесіда («У Вільні, городі преславнім»)
- дидактичне вітійство («Дурні та гордії ми люди»)
- аналог «моління» («І золотої, і дорогої»)