У романі Вальтера Скотта "Айвенго" моєю улюбленою героїнею є Ребека. Вона вражає своєю мудрістю, мужністю та моральною стійкістю, які проявляються впродовж усього твору.
Ребека — єврейська дівчина, дочка Ісаака з Йорка. Вона виділяється своєю красою, але ще більше — розумом і добротою. Її характер поєднує в собі ніжність і рішучість, що робить її надзвичайно привабливою героїнею.
Одним з найяскравіших моментів, що демонструє силу Ребеки, є її поведінка під час штурму замку. Вона доглядає за пораненим Айвенго, виявляючи не лише медичні знання, але й велику душевну силу. Ребека залишається вірною своїм принципам і відмовляється піддатися на спокуси та погрози Бріана де Буаґільбера, навіть коли її життя знаходиться під загрозою. Її відмова зрадити свої переконання підкреслює її моральну стійкість.
Ребека демонструє глибоке співчуття і жертовність у своїх стосунках з Айвенго, хоча розуміє, що їхні почуття не можуть бути взаємними через соціальні та релігійні бар'єри. Її любов до Айвенго є безкорисливою, що робить її образ ще більш шляхетним.
Ребека — це приклад сильної жінки, яка, попри свою "слабкість" у фізичному сенсі, перевершує багатьох могутніх лицарів своєю духовною силою та моральними якостями. Її образ в романі "Айвенго" надихає і викликає захоплення, роблячи її моєю улюбленою героїнею.