Паспорт вистави
- ⏱ Орієнтовна тривалість: 4–5 хвилин.
- 👥 Кількість учасників: 3 особи (2 хлопці, 1 дівчина).
- 🎯 Рекомендована аудиторія: учні 6–9 класів, учителі, батьки на святі Першого дзвоника чи першому уроці.
- 🎒 Необхідний реквізит:
- Шкільний рюкзак Уляни (акуратний, із зошитами та лінійкою).
- Гігантський або надміру набитий заплічник Стецька, з якого стирчать пачка чипсів і подушка.
- Бутафорський великий пиріг або булка.
- Два смартфони та великий павербанк із дротом.
- Аркуш паперу з великим написом: «ПАРОЛЬ ВІД WI-FI: ».
Дійові особи (каст)
1) Стецько — колоритний ледар, переконаний, що в XXI столітті школа непотрібна, бо «все зробить штучний інтелект». Одягнений у широке худі (можливо, навиворіт), кепку козирком назад або кумедну вишиванку із кросівками. У кишені — пиріжок.
2) Уляна — енергійна, гостра на язик староста класу. Стильна, сучасна, упевнена в собі дівчина з бездоганною логікою.
3) Олексій — розважливий однокласник, айтівець-початківець. Завжди носить із собою гаджети, павербанк і знає відповіді на всі практичні питання.
Хід сценки
[Звуковий ефект: бадьорий сучасний біт або мелодійний перелив шкільного дзвоника]
(На сцену виходять Уляна та Олексій. Уляна звіряє щось у телефоні, Олексій поправляє навушники на шиї).
Уляна (натхненно):
Олексію, ти розклад у додатку бачив? Першим уроком — геометрія, потім інформатика та українська. Новий навчальний рік — нові можливості! Я вже навіть електронні зошити синхронізувала.
Олексій (усміхається):
А я оновив прошивку на ноутбуці й закинув у хмару нові підручники. Цього року треба підтягнути фізику, бо без неї в робототехніці нічого робити.
(З куліс чути гучне позіхання й човгання. З’являється Стецько. В одній руці тримає надкусаний пиріг, в іншій — телефон. На плечі ледь тримається набитий рюкзак, з якого визирає маленька спальна подушка).
Стецько (мляво махає рукою):
Ой, та куди ви ото розігналися? Перше вересня у них, зошити, робототехніка… Аж у боці закололо від ваших розумних слів! (Кусає пиріг).
Уляна (схрещує руки на грудях):
Доброго ранку, Стецьку! А ти взагалі куди зібрався? До школи чи на пікнік? Чому в тебе з рюкзака подушка стирчить?
Стецько (поправляє подушку):
А як же! Перший урок — він же для адаптації організму до стресу. Мати сказала: «Стецюню, ти голівку бережи». От я подушечку й прихопив: покладу на парту, увімкну пряму трансляцію якоїсь гри й буду адаптуватися.
Олексій (сміється):
Стецьку, ти в дев’ятому класі! Яка подушка? Нам цього року проєкти захищати, тести писати!
Стецько (зневажливо махає пиріжком):
Тю на вас! Які проєкти? Навіщо мені та ваша школа взагалі здалася? Я вирішив: кидаю навчання. Буду блогером-мільйонником або кіберспортсменом! Сиди собі на дивані, натискай дві кнопки, їж мамині пампушки — і гроші самі на картку капають. Красота!
Уляна (підходить ближче, лукаво мружиться):
Гроші на картку, кажеш? А ну, генію бізнесу, розв’яжи просту задачу. Тобі підписники задонатили три тисячі гривень.
Стецько (аж підстрибує від радості):
Ого! Це ж скільки пиріжків із повидлом!
Уляна:
Не перебивай! Три тисячі гривень. Банк бере комісію півтора відсотка, платформа забирає ще десять відсотків за виведення, а тобі треба віддати половину суми залишка за новий мікрофон. Скільки в тебе лишилося на пиріжки?
Стецько (застигає з відкритим ротом, кліпає очима, починає рахувати на пальцях):
Е-е-е… Три тисячі… відсотки… половина… Зачекай, Уляно! А можна просто сказати: «Банк, ти шо, не бачиш, це ж я — Стецько! Віддай усе!»?
Олексій (хитає головою):
Банківський сервер твоєї чарівності не оцінить. Без базової математики тебе навіть термінал у магазині на решті обдурить.
Стецько (чухає потилицю):
Та ну вас… Математика! Зараз для всього є штучний інтелект. Натиснув мікрофон, сказав: «Гей, нейромережо, зроби мені круто!» — і готово!
Уляна:
Справді? А ну покажи свій смартфон.
(Стецько гордо простягає розблокований телефон).
Уляна (заглядає в екран і ледь стримує сміх):
Олексію, глянь, що він учора в чат-бот написав! Цитата: «Ей, компютир, напиши твір як я провів літо шоб вчителька заплакала і поставила дванадцять».
Олексій:
І що відповів комп’ютер?
Уляна:
Бот відповів: «Помилка запиту. Будь ласка, вивчіть орфографію, правила ввічливості та звертання, бо штучний інтелект відмовляється плакати без вагомої граматичної причини!»
(Стецько знічується і ховає пиріг за спину).
Стецько:
Подумаєш… Розумний дуже той бот! Я просто поспішав!
[Звуковий ефект: тривожний писк розрядженого акумулятора]
Стецько (панічно дивиться на телефон):
Ой лишенько! Рятуйте! Два відсотки заряду! Трагедія! Катастрофа! Життя зупиняється! Олексію, братику, виручай, дай павербанк!
Олексій (дістає важкий чорний павербанк):
Дати можу. Але тут розумний контролер напруги. Треба ввести потужність струму в амперах. Якщо помилишся — твій телефон просто перетвориться на підсмажений пиріжок. Яка формула сили струму з фізики за восьмий клас?
Стецько (жахається, відступає назад):
Яка сила? Який струм? Я знаю тільки силу маминого переконуючого погляду, коли я посуд не помив!
Уляна (дістає з кишені аркуш паперу з формулою):
А ще в школі новий роутер поставили. Високошвидкісний, захищений. Ось пароль від шкільного Wi-Fi (показує аркуш із написом «Пароль: »). Щоб підключитися, треба розрахувати площу круга, якщо радіус дорівнює десяти.
Стецько (дивиться на аркуш, як на іншопланетні письмена):
Пі… яке ще пі? Пиріг знаю, піцу знаю, пів вареника знаю… А це що за ієрогліфи?! Уляночко, серденько, ну підключи! Ну скажи пароль! Я ж без інтернету як вареник без сметани — геть порожній!
Уляна (лагідно, але твердо):
Ні, Стецюню. Сам бачиш: у сучасному світі без знань ти навіть свій улюблений телефон зарядити не зможеш і до мережі не під’єднаєшся. Хочеш бути успішним блогером? Вчи українську мову, щоб говорити красиво. Хочеш заробляти мільйони? Вчи математику, щоб їх порахувати. А хочеш розбиратися в техніці — гайда на фізику та інформатику!
Олексій (плескає Стецька по плечу):
Школа, Стецьку, — це не каторга з підручниками. Це твій персональний стартап. Прокачуєш мізки — прокачуєш своє майбутнє.
Стецько (дивиться то на подушку в рюкзаку, то на розряджений телефон, рішуче зітхає):
Це що ж виходить… Якщо я не піду до школи, то так і залишуся з нулем на балансі й без вайфаю?!
Уляна:
Саме так, Стецюню.
Стецько (висмикує подушку з рюкзака і рішуче відкидає її за лаштунки):
Ану геть, лінощі! Геть, подушко диванна! Уляно, позич ручку! Олексію, тримай мій пиріг, я сідаю за першу парту! Буду вчити все: від таблиці множення до законів Ньютона! Бо я не просто Стецько, я майбутній лідер цифрової України!
Олексій (усміхається, підключає телефон Стецька до павербанка):
Ось тепер упізнаю нашого козака! Тримай зарядку — авансом за прагнення до знань.
Уляна (звертається до залу):
Хтось каже, що часи змінюються, і тепер усе можна загуглити. Але пам’ятайте: жоден ґаджет у світі не замінить власного розуму, наполегливості та щирого бажання творити!
Олексій:
Знання — це наша сила, наш сучасний щит і наш впевнений крок уперед.
Стецько (бадьоро підтягує рюкзак):
Тому геть сумніви й нудьгу! Дзвоник кличе — час підкорювати вершини! З Першим вересня, друзі! До уроку!
[Фінальний звуковий ефект: урочистий, драйвовий шкільний дзвінок або сучасна українська енергійна пісня. Усі троє під оплески дружно кланяються і виходять зі сцени].
Поради для постановника
1) Характер гри Стецька: персонаж має бути не відштовхуючим нехлюєм, а добродушним, комічним і дуже пластичним ледарем. Чим яскравіша його міміка під час переляку перед «площею круга» та «розрядженим телефоном», тим гучнішим буде сміх у залі.
2) Адаптація під школу: репліку про Wi-Fi можна локалізувати. Наприклад: вставити ім’я реального вчителя математики або фізики («Ось Пароль від кабінету фізики, який нам дав Петро Іванович…»). Це створить миттєвий ефект упізнаваності.
3) Реквізит: надкус пирога або булки додає чудового колориту класичного персонажа Квітки-Основ’яненка. Можна використати справжній великий круасан або бутафорський калач.
4) Динаміка діалогу: репліки мають звучати у швидкому, невимушеному темпі, без пауз між репліками. Сценка триває всього 4–5 хвилин, тому темпоритм — вирішальний фактор успіху.