Паспорт вистави
- ⏱ Орієнтовна тривалість: 5–6 хвилин.
- 👥 Кількість учасників: 3 особи (2 головні героїні, 1 епізодичний персонаж).
- 🎯 Рекомендована аудиторія: учні 7–11 класів, педагоги, батьки на святковому концерті.
- 🎒 Необхідний реквізит:
- Два сучасні смартфони (бажано у яскравих чохлах);
- Величезний плетений кошик або екоторба з букетом квітів і коробкою цукерок;
- Потужний павербанк із товстим дротом;
- Стильні навушники та рюкзак для онука;
- Елементи традиційного та сучасного строю (хустки, намисто, фартухи в поєднанні з кросівками чи худі).
Дійові особи (каст)
1) Баба Параска — моторна, гонорова бабуся з виразною жестикуляцією. Вважає себе експерткою з цифрових технологій, постійно моніторить електронний щоденник і батьківські чати.
Костюм: барвиста хустка, вишита сорочка, яскравий фартух, на руці — фітнес-браслет, у руках — смартфон.
2) Баба Палажка — улеслива на вигляд, але гостра на язик суперниця Параски. Знає все про правильне харчування, НМТ і «як треба вчити дітей».
Костюм: хустка, зав’язана назад, довга спідниця, стильні масивні кросівки, велика торба з букетом.
3) Онук Тарасик — підліток (9–11 клас), який намагається зберігати спокій між двома вогнями.
Костюм: сучасне оверсайз-худі, джинси, бездротові навушники на шиї.
Хід сценки
[Звуковий ефект: динамічний мікс українського народного мотиву та сучасного біту]
(На сцену з протилежних боків швидкою ходою виходять Баба Параска і Баба Палажка. Посередині плентається онук Тарасик, уткнувшись у смартфон. Бабусі ледь не стикаються лобами посеред сцени).
Баба Параска: (хапається за серце, театрально сплескує руками) Ой, люди добрі, ви тільки гляньте на неї! Трясця моїй курятині, суне, як танк через перехрестя! Палажко, ти куди це летиш, світ за очі, аж курява з-під кросівок стоїть?!
Баба Палажка: (підпирає боки кулаками, міряє Параску зневажливим поглядом) А тобі що до того, Параско? Чи я твій трафік безлімітний краду? Біжу до школи, бо мій Тарасик нині в першу зміну! А ти чого свого Миколку волочиш? Знову двійку з алгебри в електронному журналі замолювати?
Баба Параска: (гордо задирає носа) Яку двійку?! Яку двійку, язиката ти моя?! Мій Миколка — майбутній міністр цифровізації! Він у мене ще до сніданку штучному інтелекту завдання з фізики розписав, презентацію з біології на коліні зліпив і вчительці в «Єдину школу» о шостій ранку завантажив!
Тарасик: (піднімає голову від телефона, скептично) Ага, бабцю, тільки він замість лабораторної з генетики надіслав мем із котиком. Учителька вже смайлик-рукаобличчя поставила.
Баба Палажка: (єхидно хихотить, прикриваючи рота долонею) Чули, люди? Мем із котиком! Оце так нанотехнології! Оце так академік! А от мій Тарасик — дитина золотої проби! Сам сидить над книжками! А якщо щось не знає — ми відразу репетиторів підключаємо! У нас графік розписаний до 2028 року: англійська, математика, китайська граматика й уроки виживання під час тривог!
Баба Параска: (іронічно) Ой-ой-ой, розписаний графік! А хто вчора о дванадцятій ночі в батьківському чаті кричав: «Людоньки, скиньте сторінку сорок три, бо ми задачу про басейн розв’язати не можемо, у нас басейн у мінус пішов і сусіда затопив»?! Хто це писав капслоком на сорок повідомлень підряд?!
Баба Палажка: (знічується, виправдовується) То не я! То Т9 сам виправив! Я взагалі телефон на віброрежим ставила, бо в мене від ваших стікерів у вайбері тиск піднявся до ста вісімдесяти! Як почнуть о пів на першу ночі вітати з днем осіннього рівнодення та гіфки шпурляти — ніякий павербанк не витримує!
[Звуковий ефект: коротке гучне булькання сповіщення месенджера]
(Обидві миттєво вихоплюють телефони й витріщаються в екрани).
Баба Параска: (примружується, водить пальцем по склу) О, чуєш! Класна керівничка пише!
Баба Палажка: (заглядає через плече Параски) Що там?! Знову гроші на шторки збирати?!
Баба Параска: Які шторки, темнота?! Двадцять шостий рік надворі, шторки вже давно з сонячними батареями стоять! Пише, що сьогодні святковий день, уроки скорочені, а після п’ятого уроку — концерт!
Баба Палажка: (раптом хапається за голову) Ой лишенько! Свято ж! День учителя! А ми стоїмо тут, чуби розпускаємо, замість того, щоб букет вручити! (дістає з торби шикарний букет осінніх квітів).
Тарасик: (ховає телефон у кишеню, підходить ближче до бабусь) Бабусю Палажко, бабусю Параско… А ви от сваритеся щодня: хто краще вчиться, у кого репетитори дорожчі, хто швидше домашку здав. А ви хоч раз уявили, як воно — нашим учителям?
Баба Параска: (завмирає, дивиться на онука) Як це — як?
Тарасик: А ось так! У вас онук один — і ви до вечора з валідолом сидите, поки одну вправу перевірите. А в них у класі — тридцять таких, як я! У кожного свій характер, у кожного телефон пищить, хтось навушник під капюшоном ховає, хтось твір згенерував через чат-бот… А вони заходять до класу, усміхаються і кажуть: «Доброго дня, діти! Розгортаємо зошити».
Баба Палажка: (розчулено кліпає очима) Ой, правду дитина каже… Тридцять штук таких шибеників… Це ж не нерви треба мати, а титанові канати!
Баба Параска: Та що там клас! А коли тривога завиє? Хто перший дітей під білі рученьки бере й організовано веде в укриття? Учителі! І там, під землею, при ліхтариках, ще й фізику пояснюють та пісні співають, щоб ніхто не злякався!
Баба Палажка: А генератор завести, коли світла нема? А інтернет спіймати на вершечку берези, щоб дистанційку провести тим, хто виїхав? Ой, матінко моя, та їм не грамоти — їм пам’ятники з чистого шоколаду ставити треба!
Тарасик: Отож! То, може, замість того, щоб сваритися за оцінки, подякуємо тим, хто тримає цей освітній фронт?
Баба Параска: (підтягує фартух, стає поруч із Палажкою у величну позу) А й справді! Шановні ви наші, дорогі, золоті наші педагоги!
Баба Палажка: Терплячі наші, невтомні, найкращі у світі вчителі! Ми вам від щирого серця, від усіх батьківських комітетів і бабусиних чатів обіцяємо:
Баба Параска: Домашні завдання робити вчасно! Хоча б до одинадцятої вечора!
Баба Палажка: У чатах після десятої ніяких листівок не надсилати!
Тарасик: На уроках телефон ховати не під парту, а в рюкзак! І слухати вас уважно-уважно!
Баба Параска: Здоров’я вам міцного, миру на нашій рідній землі та спокійних, тихих уроків під мирним синім небом!
Баба Палажка: Дякуємо за ваше велике, гаряче серце, яке вміє обігріти кожного бешкетника!
Разом (усі троє, вклоняючись залу): Зі святом вас, дорогі вчителі! Слава Україні!
[Фінальна музична відбивка: урочиста та тепла сучасна пісня про вчителів. Герої вручають квіти вчителям у залі або аплодують глядачам].
Поради для постановника
1) Акторська подача:
- Образи Параски й Палажки тримаються на яскравому контрасті темпоритму. Параска говорить швидко, напористо, жестикулює широко. Палажка може починати удавано солодко й лагідно, а потім «вибухати» комічним обуренням.
- Онук Тарасик — це голос здорового глузду нового покоління, тому його репліки мають звучати спокійно, іронічно, але в фіналі — щиро й тепло.
2) Адаптація під школу:
- Замініть назви електронних журналів («Єдина школа», «Нові знання», «Атлас») на ту платформу, якою реально користується ваш навчальний заклад.
- Можна додати локальний жарт (наприклад, згадати кабінет конкретного завуча чи шкільну їдальню), що завжди викликає щирий сміх у залі.
3) Реквізит і звук:
- Звукові сповіщення (вайбер, дзвінок) мають вмикатися в звукооператора чітко за ремарками, це створює потрібну динаміку ситкому.