Додатки

Назад до змісту

Додаток 1. Пояснення щодо виконання деяких видів завдань

1. Пам’ятка до форми роботи «Попрацюйте в парах»

• Суть: спільне парне обговорення навчального питання для вироблення єдиного рішення.
• Алгоритм дій: 1) Ознайомлення з формулюванням завдання. 2) Визначення черговості мовців (хто висловлюється першим). 3) Почерговий лаконічний обмін думками й аргументами. 4) Формулювання спільного підсумку чи висновку.

2. Пам’ятка до форми роботи «Два — чотири — усі разом»

• Суть: поступова інтеграція думок від індивідуального осмислення до загальнокласного обговорення.
• Алгоритм дій: 1) Самостійний розгляд завдання. 2) Обговорення ідей у парі, вироблення спільної тези. 3) Об’єднання двох пар у четвірку, узгодження спільної позиції четвірки (або фіксація окремої думки) та обрання спікера. 4) Публічна презентація результату групи перед класом.

3. Пам’ятка до форми роботи «Коло думок»

• Суть: вільний пошук розв’язання складної проблеми шляхом генерування якомога більшої кількості ідей усіма учасниками.
• Алгоритм дій: 1) З’ясування суті проблемного питання. 2) Висловлення ідей учасниками без критики й коментарів на першому етапі. 3) Колективний аналіз висловлених думок та обрання найоптимальнішого рішення.

4. Пам’ятка до інтерактивної вправи «Поспілкуйтеся»

• Суть: експрес-висловлення власної позиції за бажанням.
• Правила комунікації:
  • Чіткість, стислість і швидкість мовлення (1–2 фрази).
  • Заборона перебивати мовця, коментувати чи оцінювати відповіді однокласників.

Додаток 2. Словничок наголосів

Додаток 3. Основні зміни в «Українському правописі»

• Звукосполучення th як [ф] та [т]: агата́нгел і агафа́нгел, ана́фема і ана́тема, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і ка́тедра, логари́фм і логари́тм, міф і міт, міфі́чний і міти́чний, міфоло́гія і мітоло́гія, Ма́рта і Ма́рфа.

• Дифтонг au як [ау] та [ав]: аудито́рія і авдито́рія, аудіє́нція і авдіє́нція, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.

• Вергі́лій і Верґі́лій, Ге́гель і Ґе́ґель, Гео́рг і Ґео́рґ, Ге́те і Ґе́те, Гулліве́р і Ґулліве́р.

• Гі́дності і гі́дности, кро́ві і кро́ви, любо́ві і любо́ви, незале́жності і незале́жности, о́сені і о́сени, ра́дості і ра́дости, Ру́сі і Ру́си, сме́рті і сме́рти.

• Окремо (незмінна частка пів із загальними та власними назвами у формі родового відмінка): пів а́ркуша, пів годи́ни, пів доро́ги, пів Євро́пи, пів кілогра́ма, пів но́чі, пів Украї́ни, пів я́блука, пів я́щика.

• Разом (якщо пів- становить єдине лексичне поняття й не означає половини об’єкта): півза́хист, пі́вколо, пі́вніч.

• Префіксоїди: аква-, анти-, арт-, архі-, бліц-, боди-/боді-, веб-, віце-, гіпер-, еко-, екс-, екстра-, максі-, міні-, нано-, поп-, преміум-, прес-, смарт-, супер-, топ-, флеш-, фолк-/фольк-.

• Приклади: аквате́хніка, антиелектро́н, антиурядо́вий, артоб’є́кт, архіважли́вий, бліцінтерв’ю́, бліцнови́ни, вебдиза́йн, вебка́мера, вебса́йт, вебсторі́нка, віцепрем’є́р, віцечемпіо́н, гіперма́ркет, екома́ркет, екопроду́кти, ексміні́стр, експрезиде́нт, екстракла́с, мініготе́ль, нанокомп’ю́тер, попму́зика, преміумкла́с, пресконфере́нція, пресслу́жба, смартгодинни́к, топме́неджер, топмоде́ль, флешінтерв’ю́, фолкгу́рт.

• За загальним правилом передавання латинського кореня -ject- пишемо з літерою є: проє́кт, проєкта́нт, проє́ктор, проєктува́ти, інвестпроє́кт, бізнес-проє́кт.

• Авто́рка, верста́льниця, викона́виця, диза́йнерка, дире́кторка, дія́чка, доповіда́чка, огляда́чка, оренда́рка, очі́льниця, перемо́жниця, плавчи́ня, продавчи́ня, реда́кторка, рятува́льниця, філологи́ня.

Додаток 4. Велика літера у власних назвах

Додаток 5. Стилі мовлення

• Розмовний: невимушеність, емоційність, спонтанність діалогу, використання побутової лексики.
• Науковий: строга логічність, точність, термінологічність, послідовність викладу.
• Художній: образність, метафоричність, естетичний вплив через словесні картини.
• Офіційно-діловий: стандартизованість, документальна чіткість, відсутність емоційності.
• Публіцистичний: актуальність, переконливість, закличність, поєднання логіки з експресією.

Додаток 6. Види присудків

Додаток 7. Другорядні члени речення

Додаток 8. Односкладні прості речення

Додаток 9. Розділові знаки при однорідних членах речення

Розділові знаки при узагальнювальних словах ($\Delta$):

1) $\Delta \text{ : О, О, О}$ $\to$ Двокрапка перед однорідними членами.

2) $\text{О, О, О — }\Delta$ $\to$ Тире після однорідних членів перед узагальнювальним словом.

3) $\Delta \text{ : О, О, О — ...}$ $\to$ Двокрапка перед ОЧР і тире після них, якщо речення триває.

4) $\Delta \text{, як-от: О, О, О}$ $\to$ Кома і двокрапка при словах як-от, а саме, наприклад.

Додаток 10. Відокремлені члени речення

Додаток 11. Відповіді до мовних загадок, ребусів і шарад

Відповіді до мовних загадок і ребусів розділу «Синтаксис. Пунктуація» (до с. 135 підручника):

• Завдання 1: Мова.
• Завдання 2: Слово.
• Завдання 3: Синтаксис.
• Завдання 4: Речення.
• Завдання 5: Наголос.
• Завдання 6: Тире.
• Завдання 7: Кома.

Відповіді до мовних шарад і фразеологічних загадок розділу «Узагальнення та систематизація вивченого» (до с. 208 підручника):

• Завдання 1 (Коли беруть ноги в руки?): Коли втікають.
• Завдання 2 (Що можна морочити?): Голову.
• Завдання 3 (З якою куркою носяться?): З мокрою.
• Завдання 4 (Якою дорогою обходять?): Десятою.
• Завдання 5 (Числівник у фразеологізмі про срібняки): Тридцять.
• Завдання 6 (Склади з літер у слові-відгадці): Ви-ми-ті.
• Завдання 7 (Прислівник, що означає переслідування): На-в-з-до-гін.

Додаток 12. Морфологічний довідник: частини мови

• Самостійні частини мови:
  • Іменник (хто? що?): істота/неістота, предмет; у реченні виступає підметом, додатком, обставиною, неузгодженим означенням або іменною частиною присудка.
  • Прикметник (який? чий?): ознака предмета; у реченні виступає означенням або частиною складеного присудка.
  • Числівник (скільки? котрий?): кількість або порядок при лічбі; у реченні буває підметом, додатком, означенням (часто у складі неподільного словосполучення).
  • Займенник (хто? що? який? чий? скільки?): вказує на предмет, ознаку, кількість, не називаючи їх; синтаксична роль відповідає тій частині мови, яку він замінює.
  • Дієслово (що робити? що зробити?): дія чи стан предмета; виступає присудком (особливі форми: дієприкметник — означення; дієприслівник — обставина).
  • Прислівник (як? де? куди? коли? чому? з якою метою?): незмінна ознака дії, стану чи іншої ознаки; у реченні виконує роль обставини.
• Службові частини мови:
  • Прийменник, сполучник, частка: не відповідають на питання, не мають самостійного лексичного значення і не бувають членами речення (служать для зв’язку слів, частин речення чи надання відтінків).
• Особлива частина мови:
  • Вигук: виражає почуття та волевиявлення, не називаючи їх; граматично не пов’язаний з іншими словами в реченні.

Додаток 13. Будова слова та словотвір

• Словотвірний і морфемний аналіз слова «приморський»:
  • префікс: при- (вказує на наближення, прилягання до моря)
  • корінь: -мор-
  • суфікс: -ськ- (відносний прикметниковий суфікс)
  • закінчення: -ий (чоловічий рід, називний/знахідний відмінок однини)
  • основа слова: приморськ-