ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
1. Прочитавши речення, виконайте завдання (розділові знаки пропущено).
А. Визначте речення з непрямим порядком слів.
Речення з непрямим порядком слів — друге: «Море позолочене сонцем притягує погляд», оскільки означення (дієприкметниковий зворот позолочене сонцем) розташоване після означуваного іменника (море).
Б. У якому реченні пропущено коми? Де саме?
Коми пропущено у другому реченні: «Море, позолочене сонцем, притягує погляд». Відокремлюється з обох боків дієприкметниковий зворот позолочене сонцем, який стоїть безпосередньо після означуваного слова море.
2. Перепишіть речення та розставте розділові знаки.
1. На тротуари листя лине, не тратячи на літ зусиль, і, пролітаючи, машини здіймають жовту заметіль (В. Сосюра).
2. Ніжно дзвеніла хвоя смерек, змішавшись із шумом річки (М. Коцюбинський).
3. Вишні, зацвівши в росах, заплачуть (Д. Ткач).
4. Над лісом загорілася, а потім затріщала, ламаючись, блискавка (Є. Гуцало).
5. Ліс на хвилину примовк, ані шелесне, завмерши (І. Кочерга).
6. Зігнув прохожих у дугу мороз, насупившись сердито… (В. Крищенко).
7. Над полем, у високості, співали вже жайворонки (М. Коцюбинський).
3. Перепишіть речення та розставте розділові знаки.
1. Пройшла гроза, прозора і висока… Встає гілля, налите синім соком, і ярина, і яблуневий плід (А. Малишко).
2. Заграв, зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем (Олесь Гончар).
3. На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин і п’янив повітря гіркими пахощами, густими й задушливими (М. Коцюбинський).
4. Місячним сяйвом залиті, мріють сади (В. Сосюра).
5. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (О. Довженко).
6. Тьмяно полискували наповнені водою колії (Олесь Гончар).
4. Перепишіть речення, знявши риску. Розставте розділові знаки.
1. Весна — дівчисько в ластовинні, ще не ціловане в уста…
2. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві.
3. Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).
4. Ось вони, рідні озера та луки, в синім добрі солов’їних ночей (М. Руденко).
5. Ліс, або, як серби кажуть, шума, — це не просто сосни та дуби (М. Рильський).
6. Урочисто вишикувалася проспектами зелена варта каштанів — почесна варта весни.
7. Ще неначебто вчора грали білі завірюхи — оркестри зими (Є. Гуцало).
5. Перепишіть речення, знявши риску. Розставте розділові знаки.
1. Більше жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду (Марко Вовчок).
2. Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Леся Українка).
3. Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки в високості (А. Малишко).
4. На відміну від зими, осінь не краде барви в дерев, а одягає їх у золоте, червоне й жовтогаряче (І. Манько).
5. Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині (І. Франко).
6. Виконайте завдання в тестовій формі.
• Увідповідніть вид відокремленого члена речення та приклад.
Відповідність: 1 — А, 2 — Г, 3 — Б, 4 — Д.
- 1 — А: «крім рідної матері» — відокремлений додаток зі значенням виключення;
- 2 — Г: «припадаючи цупким листям до шибок» — відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом;
- 3 — Б: «старі, руді, кострубаті» — відокремлені однорідні означення, виражені прикметниками після означуваного іменника;
- 4 — Д: «пташині менестрелі» — відокремлена прикладка (різновид означення), виражена іменником із залежним словом.
(Речення під літерою В містить вставні слова «мабуть» і «либонь», тому є зайвим).
7. Перепишіть текст, ускладнивши речення відокремленими членами.
Серпневе сонце, втомлене за довгий день, поволі ховалося за небокрай. Тіні на березі моря ставали довшими, повільно витягуючись уздовж піщаної смуги. Корабель ніби застиг у морі, але насправді він, розтинаючи спокійні хвилі, стрімко наближався до порту. Тут із букетами квітів і посиленим серцебиттям очікували на своїх рідних усі присутні, зокрема й малеча. Ще мить — і сонце сховається, а море втратить ніжно-рожеву барву, змінивши її на вечірню темряву.
8. Розшифрувавши народний вислів, запишіть його та виконайте завдання.
Гуси сидять, сховавши голови під крила, — до холоду.
(Будова за формулою: гуси [мн.] + сидять [3-тя ос. мн.] + сховавши [дієприсл.] + голови [мн., Зн. в.] + під [антонім до «над»] + крила [мн.] + до [антонім до «від»] + холоду [Р. в.]).
А. Розставте розділові знаки.
Гуси сидять, сховавши голови під крила, — до холоду.
Дієприслівниковий зворот «сховавши голови під крила» є відокремленою обставиною способу дії та виділяється комами з обох боків. Тире стоїть перед обставиною «до холоду» на місці пропущеного присудка в неповній частині.
Б. Згадайте та запишіть три народні прикмети.
1) Ластівки, літаючи низько над землею, передвіщають дощ.
2) Горобці купаються в поросі, відчуваючи негоду.
3) Граки прилетіли прямо на гнізда — настане рання та тепла весна.
9. Перепишіть речення та розставте розділові знаки. Підкресліть відокремлені члени речення.
1. Іде гроза, дзвінка і кучерява, садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).
2. І полився спів, наївний, зворушливий, з кришталевими трелями, з переливами, наче гірський струмок (З. Тулуб).
3. Під його поглядом помолодшала зелень лісу, а вода, заспокоюючись, раптом потекла врівноваженим блакитним диханням.
4. Бувало, лелека, сторожуючи, засинав на одній нозі й, падаючи, котився по стрісі.
5. Ці звуки можуть линути довго, витворюючи скупу й одноманітну мелодію (Є. Гуцало).
6. Моя фіранка, штапельний лубок, хитає лоджій обриси суворі (Л. Костенко).
7. Крім куренів, була в коші паланка — житло кошового та старшин (В. Чайченко).