§ 9. Соціально-економічне становище західноукраїнських земель

Зміст

Назвіть характерні риси аграрної економіки.

• Сільське господарство є основою економіки та охоплює більшість населення.
• Використання застарілих знарядь праці (дерев’яний плуг, соха, серп) і трипілля.
• Переважання натурального господарства над товарним.
• Низька врожайність та висока залежність селян від землевласників і кріпосних повинностей.

1. Аграрний характер економіки та його наслідки

Що вказує на те, що політика австрійського уряду щодо селянства мала суперечливий характер?

Реформи Марії-Терезії та Йосифа II наприкінці XVIII ст. ліквідували особисту залежність селян, обмежили панщину трьома днями на тиждень, уклали земельні кадастри та дозволили селянам звертатися до суду. Проте наступник Йосифа II — Леопольд II — провів контрреформи: скасував обмеження панщини й поновив сваволю шляхти, закріпивши малоземелля селян.

Переведіть площу селянських наділів у метричну систему.

Один австрійський морг дорівнює 0,5755 га (5755 м²). Типовий наділ селянина у 2–3 морги становив:

• 2 морги = 1,15 га;
• 3 морги = 1,73 га.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Що, за словами істориків, стало причиною контрреформ Леопольда?

Страх монархії перед впливом Французької революції та прагнення знайти опору в середовищі консервативного дворянства (шляхти).

2. Спрогнозуйте наслідки контрреформ для розвитку західноукраїнських земель.

• Зростання повинностей, панщини та поміщицького свавілля.
• Зубожіння населення («галицькі злидні») через масове обезземелення.
• Консервація економічної відсталості краю.
• Загострення соціального опору (активізація опришків, селянські повстання).

1. Яку частину врожаю селянину слід було зберегти для посівів на наступний рік? Поясніть свою логіку.

Для посівного фонду відкладали фіксовану норму насіння на одиницю площі:

• за врожайності «сам-три» — третину всього врожаю (33,3%);
• за врожайності «сам-чотири» — чверть урожаю (25%).

Чим нижчою була врожайність, тим більшу частку зерна селянин мусив зберігати для майбутньої сівби, залишаючи родині мінімум для виживання.

2. Які переваги і недоліки натурального господарства?

• Переваги: автономність родини завдяки самозабезпеченню їжею та одягом, менша вразливість до коливань ринкових цін.
• Недоліки: низька продуктивність праці, відсутність коштів на купівлю техніки чи добрив, постійна загроза голоду при неврожаях.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Чим, на вашу думку, можна пояснити ситуацію, описану істориком? Чи відрізняється вона від ситуації в Наддніпрянщині?

Явище «галицьких злиднів» зумовлене колоніальною політикою Відня (перетворення краю на аграрно-сировинний придаток), засиллям польської шляхти, надмірним аграрним перенаселенням і браком промислових робочих місць.

На відміну від Галичини, у Наддніпрянщині швидше розвивалося товарне виробництво пшениці та цукру, діяв морський експорт через порти Півдня і стрімкіше формувався ринок вільнонайманої праці.

2. Розвиток ремесел і торгівлі

Чому українські землі відставали в промисловому розвитку від інших регіонів імперії? Назвіть чинники, які гальмували розвиток промисловості.

Відставання спричинили протекціоністська політика Відня на користь австро-чеських фабрик, збереження кріпацтва (відсутність вільного ринку праці), зубожіння селянства (вузький внутрішній ринок), домінування сировинних галузей (сіль, ліс) та поганий стан транспортних шляхів.

1. Проаналізуйте таблицю — зіставте інформацію з даними про розвиток торгівлі в Наддніпрянській Україні.

• Спільне: переважання внутрішньої торгівлі через ярмарки, базари та чумакування/купецькі валки; сировинна спрямованість експорту (худоба, зерно, ліс).
• Відмінне: Наддніпрянщина вела активну морську торгівлю збіжжям через чорноморські порти (Одеса). Західні землі торгували суходолом у межах Австрійської імперії та сусідніх європейських країн, масово завозячи готові промислові товари з Чехії й Моравії.

2. Поясніть, що впливало на структуру експорту та імпорту в торгівлі краю.

• Багатство лісових масивів та соляних копалень зумовлювало вивезення лісу, солі, поташу, шкіри й худоби.
• Відсутність власного фабричного виробництва змушувала ввозити тканини, металеві вироби, зброю та інструменти.
• Тарифна політика Габсбургів свідомо підтримувала західні фабричні провінції за рахунок ринку збуту на сході.

3. Соціальні протести

Пригадайте, до яких форм соціальних протестів вдавалися селяни Наддніпрянської України в першій половині ХІХ ст.

Відмова від панщини, скарги владі, втечі на Південь і Дон, підпали поміщицьких садиб, вирубування поміщицьких лісів, розправи над економами, збройні повстання (рух Устима Кармалюка на Поділлі, виступи військових поселенців).

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

Поміркуйте, чому керівники селянських виступів часто (як у цьому разі Л. Кобилиця) твердили, що мають документи про звільнення селян, але поміщики це приховують. Які історичні події могли стати підґрунтям цих тверджень?

Це прояв «наївного монархізму» — віри селян у доброго царя/цісаря, чиї справедливі закони навмисно приховують пани.

Історичним підґрунтям були реальні патенти Марії-Терезії та Йосифа II кінця XVIII ст. про обмеження панщини та скасування особистої залежності. Коли після їхньої смерті повинності знову зросли, селяни були переконані, що шляхта сховала справжні цісарські грамоти на волю.

Перегляньте в е-додатку відео про діяльність Лук’яна Кобилиці. Чому, на вашу думку, селяни довіряли діячеві? Які якості проявляв Лук’ян Кобилиця у своїй діяльності?

Кобилиця був вихідцем із селянського середовища, який безстрашно відстоював громадські права на ліси й пасовища. Він володів лідерською харизмою, промовляв зрозумілою мовою, виявляв особисту сміливість, безкомпромісність та глибоке знання правових звичаїв гуцулів.

Оцінки істориками руху опришків часто співзвучні з оцінками постаті У. Кармалюка. Поміркуйте, чим це зумовлено.

Обидва явища являли собою збройний партизанський опір кріпацтву та соціальній несправедливості. І опришки (на чолі з Мироном Штолюком), і ватага Кармалюка карали дідичів-гнобителів, забирали панське майно й користувалися абсолютною підтримкою та захистом місцевого селянства, виступаючи народними месниками.

I. Знаю і систематизую нову інформацію

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми:

• Можу навести факти, які свідчать про аграрний характер економіки: понад 80% населення працювало в сільському господарстві; домінувала трипільна система обробітку землі; селяни мали карликові наділи (2–3 морги); переважали натуральні форми виробництва при врожайності «сам-три».
• Можу назвати галузі господарства західноукраїнських земель: землеробство (жито, ячмінь, картопля), тваринництво (вівчарство на Буковині й Прикарпатті), солеваріння (Дрогобич, Солотвино), лісозаготівля, ґуральництво, видобуток залізної руди в Карпатах, ярмаркова торгівля.
• Можу схарактеризувати становище селянства: селяни були формально вільними підданими, але виконували панщину (3–4 дні на тиждень), сплачували чинш, шарварки, потерпали від поміщицьких утисків, монополії на алкоголь (пропінації) та гострого браку власної землі.
• Можу визначити причини селянських виступів: посилення визиску після контрреформ Леопольда II, відбирання панами селянських наділів та лісових сервітутів, жорстокість панських економів, високі державні податки та рекрутчина.

2. За допомогою карти на першому форзаці доповніть інформацію параграфа про господарський розвиток західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.

• Рільництво зосереджувалося в низинних районах Галичини й Закарпаття, а лісові промисли, скотарство та вівчарство — у гірських округах Карпат і Буковини.
• Провідні промислові центри: видобуток солі — Калуш, Дрогобич, Солотвино; лісопильні підприємства діяли вздовж річок Карпат; соляні й металеві рудні розташовувалися в передгір’ях.
• Торговельні зв’язки концентрувалися навколо Львова, Бродів (місто з правом безмитної торгівлі — порто-франко), Чернівців, Тернополя та Ужгорода.

3. Покажіть на історичній карті на с. 68 райони поширення соціальних виступів на західноукраїнських землях. Які особливості природно-географічних умов регіону сприяли тривалій діяльності повстанців?

• Райони виступів: Карпати та Прикарпаття (Косівщина, Коломийщина — опришківський рух під проводом Мирона Штолюка); Буковина навколо Вижниці й Путили (повстання Лук’яна Кобилиці 1843–1844 рр.); Закарпаття («холерні бунти» 1831 р.); Західна та Східна Галичина (селянське повстання 1846 р.).
• Природні умови: важкодоступний гірський ландшафт із скелями, лісовими нетрями та перевалами блокував маневри урядових військ, а близькість кордонів з іншими країнами дозволяла загонам швидко ухилятися від облав.

II. Обговорюємо в групі

4. Проведіть мінідослідження літографії Карла Ауера на с. 76 як історичного джерела.

• Сюжет: зображено щотижневий міський ярмарок на площі Святого Юра у Львові середини XIX ст.
• Соціальний зріз: взаємодія селян у народному строї, ремісників, міщан, єврейських і вірменських торговців, європейськи вдягненої шляхти.
• Побут: гужовий транспорт (вози з волами), відкриті ятки з кустарними виробами, тканинами й посудом.
• Історичне значення: джерело фіксує переважання традиційних ярмаркових форм торгівлі в умовах низької урбанізації та відсутності стаціонарних торгових мереж.

5. Як соціальні протести селян у Західній Україні відображали загальні проблеми в суспільстві?

Протести свідчили про вичерпаність феодально-кріпосницької системи, яка гальмувала модернізацію. Соціальне гноблення збігалося з національним (селяни-українці проти польської шляхти, румунських бояр чи угорських феодалів), а боротьба за землю та ліси виявляла катастрофічне зубожіння безправного села.

6. Зіставте становище українського селянства в імперії Габсбургів та Російській імперії.

III. Мислю творчо

7. Типовий день селянина в Західній Україні в першій половині ХІХ ст.

Підйом задовго до світанку. Короткий сніданок з кулеші та сухий окраєць хліба в торбу. Від ранку до заходу сонця — робота на панському полі біля фільварку під наглядом осавули, який за кожен огріх загрожує різками.

У сутінках — повернення до своєї хати, де треба встигнути обробити власний крихітний клаптик у два морги сохою, бо інакше родина не переживе зиму. Усі думки — лише про те, аби цісар забрав панщину, повернув громаді карпатські ліси й дав дітям змогу жити на своїй вільній землі.

8. Творчий проєкт: історичний портрет «Лук’ян Кобилиця»

• Особа: Лук’ян Кобилиця (1812–1851), ватажок селянського руху на Буковині, обраний посол (депутат) до австрійського парламенту 1848 року.
• Прізвисько в народі: «Гуцульський король», «мужицький цісар».
• Мета боротьби: повне скасування кріпацтва та панщини, вільне володіння лісами й пасовищами, рівність українського селянства перед законом.
• Лідерські якості: харизма, природний розум, ораторський хист, авторитет справедливого захисника, мужність відкрито говорити з владою та жертовність заради інтересів громади.