Вступ. Криголам (3 хвилини)
Учитель: Перш ніж почати, швидке запитання без правильної відповіді: підніміть руку, хто хоч раз вагався, яке слово вжити, коли говорив про людину з інвалідністю, ветерана чи дитину без батьків? (Пауза, кілька рук.) Ось про це сьогодні й поговоримо — не про те, як «не помилитися», а про те, як говорити так, щоб людині поруч було комфортно.
1. Навіщо змінювати звичні слова? (4 хвилин)
Учитель: Вітаю з початком нового 2026/2027 навчального року! Наш Перший урок присвячено темі «Мова гідності». Мова — не просто набір слів, якими ми обмінюємось. Вона формує те, як ми бачимо людей навколо: чи як рівних, чи як «інших». Слова, які ми обираємо щодня, будують або мости, або бар’єри.
Учень (Максим): Навіщо створювати окремий стандарт для слів, якщо ми й так розуміємо один одного?
Учитель: Багато звичних слів зводять людину лише до її діагнозу чи стану, ніби вона «неповноцінна». «Мова гідності» впроваджує принцип «спочатку людина»: на перше місце ми завжди ставимо особистість, а стан чи діагноз — це лише одна з її характеристик («людина з інвалідністю», «людина з порушенням слуху»).
2. Які слова вилучаємо та чому? (13 хвилин)
Учениця (Олена): Які саме слова тепер вважаються некоректними та чим їх замінити?
Учитель: З офіційного спілкування, медіа та освіти повністю вилучаються застарілі та стигматизувальні слова: «інвалід», «візочник», «каліка», «глухонімий», «шизофренік», «даун». Наприклад, слово «глухонімий» є хибним, бо люди з порушеннями слуху мають мовленнєвий апарат і спілкуються українською жестовою мовою або словесно.
Учень (Артем): А хіба фрази «людина з особливими потребами» чи пестливе «діточки» є образливими?
Учитель: Вислови «людина з особливими потребами» або «людина з обмеженими можливостями» є некоректними — потреби у всіх людей однакові, а обмеження створюють бар’єри навколишнього середовища. А пестливі слова на кшталт «діточки» чи «дитинка» позбавляють підлітків суб’єктності та дорослості.
3. Практикум «Трансформатор слів» (15 хвилин)
Учитель: Працюємо парами. Я роздам картки зі старими словами — ваше завдання за 3 хвилини підібрати сучасний відповідник і коротко пояснити чому. Потім озвучимо разом.
| Застаріле слово | Коректний відповідник |
|---|---|
| інвалідний візок / коляска | крісло колісне |
| глухонімий | людина з порушенням слуху |
| воїн-інвалід | ветеран/ветеранка з інвалідністю; людина з інвалідністю внаслідок війни |
| сирота | дитина, позбавлена батьківського піклування |
| неповна сім’я | сім’я у складних життєвих обставинах |
| даун / синдром Дауна (як образа) | людина із синдромом Дауна |
Учень (Денис): Чому саме «крісло колісне», а не «інвалідний візок»?
Учитель: Тому що це технічний засіб мобільності — такий самий інструмент, як окуляри чи слуховий апарат. Він не визначає людину, а допомагає їй пересуватися й залишатися самостійною.
Учениця (Марія): А чому для ветеранів окремо наголошують на слові «з інвалідністю», а не просто «поранений» чи «інвалід війни»?
Учитель: Тому що поранення — подія в минулому, а інвалідність, якщо вона є, — це те, з чим людина продовжує жити. Формулювання «ветеран з інвалідністю» визнає і статус захисника, і поточний стан, без applied ярликів на кшталт «інвалід війни», що звучить як вирок.
4. Правила безбар’єрного спілкування в класі (6 хвилин)
Учитель: Які 4 прості правила ми встановимо для нашого класу та спільного чату?
- Спочатку людина. Завжди говоримо про особистість («людина з інвалідністю», «людина з когнітивними порушеннями»).
- Забуваємо слова «глухонімий», «каліка», «людина з обмеженими можливостями».
- Повага та точність. Вживаємо терміни «крісло колісне» та поважно називаємо статус ветеранів («людина з інвалідністю внаслідок війни»).
- Доступність для всіх. Пишемо зрозуміло та поважаємо самостійність кожного.
Етап 5. Рефлексія (4 хвилини)
Учитель: Як швидко перевірити своє висловлювання чи допис у соцмережах?
Учитель: Перед тим як сказати або написати текст, ставте собі три запитання:
- Чи на першому місці людина? (А не її стан чи діагноз).
- Чи немає в моєму тексті застарілих або стигматизувальних слів?
- Чи поважає це слово самостійність і гідність людини?