Бути українцем для мене означає відчувати біль і радість одночасно. Біль через те, що наша країна зазнає випробувань війною, а радість від єдності, яку ми знайшли у важкі часи. Щодня я бачу, як змінюється моє місто, як люди стають сильнішими, але й втомленішими. Бути українцем – це постійно хвилюватись за майбутнє, чекати на тривоги і планувати життя “якщо все буде добре”. Іноді бути українцем важко, бо треба постійно доводити світу, що ми існуємо, що наша мова і культура – не “діалект” чи “регіональна особливість”. Українцем бути – це знати історію поразок так само добре, як і перемог, розуміти ціну свободи і боротись за неї щодня. Це означає відчувати гордість, коли бачиш синьо-жовтий прапор, але й сум, коли розумієш, скільки ще треба пройти. Бути українцем – це нести відповідальність за збереження своєї ідентичності.