§ 4. Електричний струм у газах

Зміст

Вправа № 4

1. В електричному полі, створеному двома різнойменно зарядженими пластинами (рис. 1), міститься йонізований газ. Перенесіть рисунок до зошита. Зобразіть силові лінії електричного поля між пластинами. Покажіть напрямок руху електронів і йонів. Яким буде рух нейтральних частинок?

Силові лінії однорідного електричного поля спрямовані від позитивно зарядженої пластини (анода, ліворуч) до негативно зарядженої (катода, праворуч). Під дією сили поля $\vec{F} = q\vec{E}$:

  • Вільні електрони та негативні йони рухаються ліворуч — до позитивної пластини;
  • Позитивні йони рухаються праворуч — до негативної пластини;
  • Нейтральні частинки не відчувають дії електричного поля і продовжують хаотичний тепловий рух.

В електричному полі, створеному двома різнойменно зарядженими пластинами (рис. 1), міститься йонізований газ. Перенесіть рисунок до зошита. Зобразіть силові лінії електричного поля між пластинами. Покажіть напрямок руху електронів і йонів. Яким буде рух нейтральних частинок?

2. Чому, на вашу думку, швидке збільшення кількості вільних електронів під час самостійного газового розряду назвали лавиною (див. заставку до § 4)?

Цей процес названо лавиною за аналогією зі сніговою лавиною в горах: один первинний електрон породжує декілька нових, кожен із яких, у свою чергу, вибиває ще по кілька електронів. Кількість зарядів зростає у геометричній прогресії, охоплюючи весь газовий проміжок за мікросекунди.

3. Чому в разі охолодження газів їхня провідність падає?

Зі зниженням температури падає середня кінетична енергія теплового руху молекул, через що припиняється термічна йонізація. Домінуючим процесом стає рекомбінація — нейтралізація різнойменних зарядів під час зіткнень, що веде до швидкого зникнення вільних носіїв струму.

4. Чим йонізація газів відрізняється від електролітичної дисоціації?

  • Йонізація газів вимагає значних енергетичних витрат зовнішнього йонізатора (випромінювання, нагрівання або електронний удар) і призводить до появи трьох типів носіїв: вільних електронів, позитивних і негативних йонів.
  • Електролітична дисоціація відбувається спонтанно у розчинах або розплавах під дією сил кулонівської взаємодії з полярними молекулами розчинника (без утворення вільних електронів) — носіями є виключно гідратовані/сольватовані позитивні та негативні йони.

5. Що спільного і в чому різниця між електричним струмом у газах, рідинах і металах?

Спільним є те, що електричний струм у всіх середовищах є впорядкованим рухом вільних заряджених частинок під впливом електричного поля.

СередовищеНосії електричного зарядуОсобливості проходження струму
МеталиВільні електрониСтрум не супроводжується хімічними перетвореннями чи перенесенням речовини.
Рідини (електроліти)Позитивні та негативні йониСупроводжується електролізом (перенесенням речовини та виділенням її на електродах).
ГазиВільні електрони, позитивні й негативні йониУ звичайному стані діелектрики; струм супроводжується світінням і потребує іонізації (несамостійний/самостійний розряд).

6. Цікавим прикладом несамостійного газового розряду є газовий розряд у плазмовій кулі (рис. 2). Розріджений газ у кулі йонізується електричним струмом дуже високої частоти. Якщо кулі торкнутися рукою, то промені притягуються до руки. Дізнайтеся, чому це відбувається, що є спільним між цим явищем і роботою сенсорного екрана, хто був винахідником плазмової кулі та ін.

  1. Фізика явища: Людське тіло є провідником із відносно великою ємністю. Дотик до скла створює додатковий шлях витоку струму високої частоти на землю з меншим ємнісним опором ($X_C = \dfrac{1}{\omega C}$), внаслідок чого напруженість поля в точці дотику зростає, і струменеві розряди спрямовуються до пальця.
  2. Зв’язок із сенсорними екранами: Ємнісні сенсорні екрани працюють за тим самим принципом: дотик провідного пальця змінює локальну електричну ємність системи, що фіксується мікроконтролером для визначення координат натискання.
  3. Історія винаходу: Базовий принцип газорозрядної трубки високої частоти винайшов Нікола Тесла (1894 рік). Сучасний художній дизайн плазмової кулі розробив американський фізик і винахідник Джеймс Білл Паркер у 1971 році.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху