Географічна карта

Зміст

Географічна карта – це зменшене та узагальнене зображення земної поверхні, яке створюється на площині з використанням математичних законів і умовних знаків. Карти класифікують для зручності їх використання.

Класифікація географічних карт:

За змістом
За призначенням
За масштабом
За охопленням території

Географічний атлас – це систематизоване зібрання географічних карт, об’єднаних спільною ідеєю, типом географічної основи, змістом і способами відображення географічних явищ і об’єктів.

Електронна географічна карта – це карта, створена за допомогою комп’ютерної техніки з використанням програмних і технічних засобів у визначених проекціях і системах умовних позначень.

Географічні інформаційні системи (ГІС) – сучасні комп’ютерні технології, що дозволяють поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). Перевага ГІС полягає у можливості наочного та детального представлення інформації про території, що не може надати жодна інша інформаційна система.

Основні властивості географічної карти

Властивість карти	Опис
Математичний закон	Використання масштабу та картографічних проекцій для переходу від сферичної поверхні Землі до площини.
Знаковість	Використання картографічних символів.
Генералізація	Узагальнення об’єктів і явищ відповідно до призначення карти.
Подібність	Геометрична відповідність розмірів і форм зображення реальним об’єктам.
Змістовність	Науково достовірне відображення об’єктів, явищ і процесів.
Метричність	Можливість проведення вимірювань і визначення кількісних показників.
Наочність і огляд	Можливість візуального сприйняття простору будь-якого розміру.
Інформативність	Велика кількість інформації на одиниці площі.

Види карт

За охопленням території:
- Карти світу або півкуль.
- Карти материків і океанів та їхніх частин.
- Карти держав та їхніх частин.
За масштабом:
- Дрібномасштабні (дрібніші за 1 : 1 000 000).
- Середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000).
- Великомасштабні (більше за 1 : 200 000).
За змістом:
- Загальногеографічні (рельєф, міста, кордони).
- Тематичні (зміст визначається певною темою).
За призначенням:
- Навчальні.
- Туристичні.
- Військові.
- інші.

Картографічні проекції

Картографія – це наука, яка охоплює вивчення, проєктування, створення та використання картографічних творів.

Веб-картографія – сукупність технологій, пов’язаних зі створенням віртуальних карт, їх розміщенням та обробкою у вебпросторі.

Картографічна проекція – математично визначений спосіб зображення поверхні Землі (або її частин) на площині. Залежно від виду допоміжної поверхні розрізняють циліндричні, конічні та азимутальні проєкції.

Картографічні спотворення – порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжин ліній, кутів, форм і площ) під час їх зображення на карті. Залежно від характеру і розмірів спотворень розрізняють рівнокутні, рівновеликі й довільні картографічні проекції.

Карти України найчастіше складають у конічній рівнопроміжній проєкції.

Види картографічних проєкцій за характером спотворень

Проєкції	Спотворення	Використання
Рівнокутна	Спотворює форми, довжини і площі (особливо в приполюсних зонах).	Навігаційні карти для морських суден та літаків.
Рівновелика	Спотворює форми об’єктів і кути.	Карти материків, земельних або лісових угідь.
Довільна	Наявні всі види спотворень.	Створення дрібномасштабних карт (світу, материків).
Рівнопроміжна	Зберігає масштаб за меридіанами або паралелями, спотворює кути, форми і площі.	Території, витягнуті по паралелях і розташовані в середніх широтах (карта України).

Порівняння картографічної сітки глобуса та карти

Характеристика	Глобус	Географічна карта
Меридіани	Усі рівні між собою.	Різні за довжиною відрізки меридіанів між паралелями (спотворення довжин ліній і неоднаковий масштаб у різних частинах карти).
Паралелі	Проходять на однаковій відстані одна від одної.	Неоднакова форма і величина клітинок між двома сусідніми паралелями (спотворення форм і площ).
Перетин меридіанів	Усі меридіани перетинаються з паралелями під прямими кутами.	Відхилення величини кутів між меридіанами й паралелями від 90° (спотворення кутів).
Клітинки градусної сітки	Між двома сусідніми паралелями мають однакову форму і розміри; звужуються і зменшуються до полюсів.	Спотворення форм і площ.

Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах

Картографічні умовні знаки – це мова карти, спеціальні символи, за допомогою яких позначено види об’єктів, їх розташування, форми, розміри, якісні та кількісні характеристики. Розрізняють чотири основні групи умовних знаків: контурні (масштабні), значкові (позамасштабні), лінійні, пояснювальні.

Динамічні умовні знаки використовуються в картографічній комп’ютерній анімації для позначення об’єктів, що рухаються або змінюються.

Умовні знаки групуються в системи, які використовують для зображення об’єктів та явищ, що мають різну просторову організацію. Такі знакові системи називають способами картографічного зображення. Найбільш широко й різноманітно вони представлені на тематичних картах.

Види умовних знаків

Тип знаків	Характеристика
Контурні	Передають дійсні розміри об’єктів у масштабі карти (ліс, луки, озера, болота тощо); складаються з контуру та заповнення.
Значкові	Позначають об’єкти, які не можна показати в масштабі карти (пам’ятник, колодязь, окремі дерева, аеропорт тощо).
Лінійні	Використовують для зображення лінійних об’єктів (доріг, меж, розломів, річок, ліній зв’язку, електропередач); масштабні за довжиною.
Пояснювальні	Стрілки, підписи, буквені та цифрові позначення – надають додаткову характеристику об’єктів.

Основні способи картографічного зображення

Спосіб зображення	Особливості позначення	Приклади застосування
Якісний фон	Поділ території на якісно різні частини, зафарбовані різними кольорами; відображає явища, які мають суцільне поширення.	Геологічна будова, ґрунти, природні зони, держави, адміністративно-територіальний устрій.
Ареали	Виділення областей поширення однорідних явищ лініями, зафарбуванням, штриховкою, надписом чи малюнком.	Області поширення льодовиків, багаторічної мерзлоти, боліт, заповідних територій.
Лінійні знаки	Передають лінійні об’єкти; масштабні за довжиною та конфігурацією, але позамасштабні за шириною.	Берегова лінія, річки, кордони, дороги, трубопроводи, межі природних зон.
Ізолінії	Сполучають точки з однаковими кількісними показниками; застосовують для явищ із плавним розподілом; ділянки між ізолініями часто зафарбовують.	Висоти суходолу (ізогіпси, горизонталі), глибини морів (ізобати), температура повітря (ізотерми), кількість опадів (ізогієти), солоність води (ізогаліни), атмосферний тиск (ізобари).
Знаки	Позамасштабні умовні знаки для локалізованих об’єктів (геометричні, буквені, наочні).	Населені пункти, родовища корисних копалин, окремі споруди, орієнтири.
Знаки руху	Передають явища, що переміщуються у просторі (вектори руху, смуги руху).	Напрямки переміщення циклонів, течій, міграцій населення.
Картодіаграма	Зображення статистичних показників за допомогою діаграм (стовпчики, стрічки, квадрати, круги), поділених на частини за структурою об’єкта.	Галузева структура промисловості в містах, структура посівних площ за видом зернових культур.
Картограма	Відображають відносні значення кількісних показників на окремих територіях; наявність шкали, що показує межі зміни показника (інтенсивність кольору або штрихування).	Частка заповідних територій у загальній площі областей, лісистість території.