Географічна карта – це зменшене та узагальнене зображення земної поверхні, яке створюється на площині з використанням математичних законів і умовних знаків. Карти класифікують для зручності їх використання.
Класифікація географічних карт:
- За змістом
- За призначенням
- За масштабом
- За охопленням території
Географічний атлас – це систематизоване зібрання географічних карт, об’єднаних спільною ідеєю, типом географічної основи, змістом і способами відображення географічних явищ і об’єктів.
Електронна географічна карта – це карта, створена за допомогою комп’ютерної техніки з використанням програмних і технічних засобів у визначених проекціях і системах умовних позначень.
Географічні інформаційні системи (ГІС) – сучасні комп’ютерні технології, що дозволяють поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). Перевага ГІС полягає у можливості наочного та детального представлення інформації про території, що не може надати жодна інша інформаційна система.
Основні властивості географічної карти
| Властивість карти | Опис |
|---|---|
| Математичний закон | Використання масштабу та картографічних проекцій для переходу від сферичної поверхні Землі до площини. |
| Знаковість | Використання картографічних символів. |
| Генералізація | Узагальнення об’єктів і явищ відповідно до призначення карти. |
| Подібність | Геометрична відповідність розмірів і форм зображення реальним об’єктам. |
| Змістовність | Науково достовірне відображення об’єктів, явищ і процесів. |
| Метричність | Можливість проведення вимірювань і визначення кількісних показників. |
| Наочність і огляд | Можливість візуального сприйняття простору будь-якого розміру. |
| Інформативність | Велика кількість інформації на одиниці площі. |
Види карт
- За охопленням території:
- Карти світу або півкуль.
- Карти материків і океанів та їхніх частин.
- Карти держав та їхніх частин.
- За масштабом:
- Дрібномасштабні (дрібніші за 1 : 1 000 000).
- Середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000).
- Великомасштабні (більше за 1 : 200 000).
- За змістом:
- Загальногеографічні (рельєф, міста, кордони).
- Тематичні (зміст визначається певною темою).
- За призначенням:
- Навчальні.
- Туристичні.
- Військові.
- інші.
Картографічні проекції
Картографія – це наука, яка охоплює вивчення, проєктування, створення та використання картографічних творів.
Веб-картографія – сукупність технологій, пов’язаних зі створенням віртуальних карт, їх розміщенням та обробкою у вебпросторі.
Картографічна проекція – математично визначений спосіб зображення поверхні Землі (або її частин) на площині. Залежно від виду допоміжної поверхні розрізняють циліндричні, конічні та азимутальні проєкції.
Картографічні спотворення – порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжин ліній, кутів, форм і площ) під час їх зображення на карті. Залежно від характеру і розмірів спотворень розрізняють рівнокутні, рівновеликі й довільні картографічні проекції.
Карти України найчастіше складають у конічній рівнопроміжній проєкції.
Види картографічних проєкцій за характером спотворень
| Проєкції | Спотворення | Використання |
|---|---|---|
| Рівнокутна | Спотворює форми, довжини і площі (особливо в приполюсних зонах). | Навігаційні карти для морських суден та літаків. |
| Рівновелика | Спотворює форми об’єктів і кути. | Карти материків, земельних або лісових угідь. |
| Довільна | Наявні всі види спотворень. | Створення дрібномасштабних карт (світу, материків). |
| Рівнопроміжна | Зберігає масштаб за меридіанами або паралелями, спотворює кути, форми і площі. | Території, витягнуті по паралелях і розташовані в середніх широтах (карта України). |
Порівняння картографічної сітки глобуса та карти
| Характеристика | Глобус | Географічна карта |
|---|---|---|
| Меридіани | Усі рівні між собою. | Різні за довжиною відрізки меридіанів між паралелями (спотворення довжин ліній і неоднаковий масштаб у різних частинах карти). |
| Паралелі | Проходять на однаковій відстані одна від одної. | Неоднакова форма і величина клітинок між двома сусідніми паралелями (спотворення форм і площ). |
| Перетин меридіанів | Усі меридіани перетинаються з паралелями під прямими кутами. | Відхилення величини кутів між меридіанами й паралелями від 90° (спотворення кутів). |
| Клітинки градусної сітки | Між двома сусідніми паралелями мають однакову форму і розміри; звужуються і зменшуються до полюсів. | Спотворення форм і площ. |
Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах
Картографічні умовні знаки – це мова карти, спеціальні символи, за допомогою яких позначено види об’єктів, їх розташування, форми, розміри, якісні та кількісні характеристики. Розрізняють чотири основні групи умовних знаків: контурні (масштабні), значкові (позамасштабні), лінійні, пояснювальні.
Динамічні умовні знаки використовуються в картографічній комп’ютерній анімації для позначення об’єктів, що рухаються або змінюються.
Умовні знаки групуються в системи, які використовують для зображення об’єктів та явищ, що мають різну просторову організацію. Такі знакові системи називають способами картографічного зображення. Найбільш широко й різноманітно вони представлені на тематичних картах.
Види умовних знаків
| Тип знаків | Характеристика |
|---|---|
| Контурні | Передають дійсні розміри об’єктів у масштабі карти (ліс, луки, озера, болота тощо); складаються з контуру та заповнення. |
| Значкові | Позначають об’єкти, які не можна показати в масштабі карти (пам’ятник, колодязь, окремі дерева, аеропорт тощо). |
| Лінійні | Використовують для зображення лінійних об’єктів (доріг, меж, розломів, річок, ліній зв’язку, електропередач); масштабні за довжиною. |
| Пояснювальні | Стрілки, підписи, буквені та цифрові позначення – надають додаткову характеристику об’єктів. |
Основні способи картографічного зображення
| Спосіб зображення | Особливості позначення | Приклади застосування |
|---|---|---|
| Якісний фон | Поділ території на якісно різні частини, зафарбовані різними кольорами; відображає явища, які мають суцільне поширення. | Геологічна будова, ґрунти, природні зони, держави, адміністративно-територіальний устрій. |
| Ареали | Виділення областей поширення однорідних явищ лініями, зафарбуванням, штриховкою, надписом чи малюнком. | Області поширення льодовиків, багаторічної мерзлоти, боліт, заповідних територій. |
| Лінійні знаки | Передають лінійні об’єкти; масштабні за довжиною та конфігурацією, але позамасштабні за шириною. | Берегова лінія, річки, кордони, дороги, трубопроводи, межі природних зон. |
| Ізолінії | Сполучають точки з однаковими кількісними показниками; застосовують для явищ із плавним розподілом; ділянки між ізолініями часто зафарбовують. | Висоти суходолу (ізогіпси, горизонталі), глибини морів (ізобати), температура повітря (ізотерми), кількість опадів (ізогієти), солоність води (ізогаліни), атмосферний тиск (ізобари). |
| Знаки | Позамасштабні умовні знаки для локалізованих об’єктів (геометричні, буквені, наочні). | Населені пункти, родовища корисних копалин, окремі споруди, орієнтири. |
| Знаки руху | Передають явища, що переміщуються у просторі (вектори руху, смуги руху). | Напрямки переміщення циклонів, течій, міграцій населення. |
| Картодіаграма | Зображення статистичних показників за допомогою діаграм (стовпчики, стрічки, квадрати, круги), поділених на частини за структурою об’єкта. | Галузева структура промисловості в містах, структура посівних площ за видом зернових культур. |
| Картограма | Відображають відносні значення кількісних показників на окремих територіях; наявність шкали, що показує межі зміни показника (інтенсивність кольору або штрихування). | Частка заповідних територій у загальній площі областей, лісистість території. |
