Вправи для розвитку навичок розв’язування конфліктів


Чарівні окуляри

Ведучий. Я хочу показати вам чарівні окуляри. Той, хто їх надіне, бачить тільки гарне в інших, навіть те, що людина приховує від інших. Ось зараз я поміряю ці окуляри... Ой, які ви всі гарні, веселі, розумні!

Підходячи до кожного учасника, ведучий називає якусь його гарну якість.

А тепер хочу, щоб ви по черзі приміряли ці окуляри та ретельно розглянули свого сусіда. Можливо, ви помітите те, чого ви раніше не помічали.

Похвалянки

Учасники сидять у колі (або за партами). Кожний отримує картку, на якій зафіксована яка-не-будь дія або вчинок, що схвалюють оточуючі. Формулювання обов'язково починають словами: «Одного разу я...». Наприклад: «Одного разу я до­поміг товаришеві в школі» або: «Одного разу я швидко виконав домашнє завдання» і т. ін. На обмірковування завдання дають 2-3 хвилини, після чого кожний учасник по колу робить коротке повідомлення про те, як гарно він виконав саме те, що зазначено в його картці.

Після того, як усі учасники висловилися, ведучий може узагальнити висловлене. Якщо учасники готові до узагальнення без допомоги, вони можуть це зробити самостійно. Наостанок можна провести бесіду про те, що кожна дитина має який-небудь талант, але для того, щоб його помітити, необхідно уважно, дбайливо і доброзичливо ставитися до оточуючих.

Конкурс хвальків

Учасники сідають у коло.

Ведучий. «Сьогодні ми проводимо конкурс хвальків. Виграє той, хто краще похваляється. Але хвалитися потрібно не собою, а своїм сусідом. Це так приємно мати найкращого сусіда! Подивіться уважно на того, хто сидить поруч із вами. Подумайте, що в ньому є гарного, які добрі вчинки він здійснив, чим може сподобатися. Не забувайте, що це конкурс, і виграє той, хто знайде у своєму сусідові більше достоїнств.

Така організація гри зацікавить навіть замкнену або вороже налаштовану до однолітків дитину та сприятиме виникненню бажання знайти в них гарні риси.

Добрі чарівники

Учасники сідають у коло.

Ведучий. В одній країні жив злий чарівник-грубіян. Він міг зачаклувати будь-яку дитину, назвавши її поганим словом. І всі, кого він називав грубим словом, переставали сміятися і не могли бути добрими. Розчаклувати таку нещасну дитину можна було лише добрими, ласкавими іменами. Подивимося, чи є в нас такі зачакловані діти?

Ведучий обирає агресивних дітей і просить інших допомогти їм.

Хто може стати добрим чарівником і розчаклувати їх, назвавши ласкавим ім'ям?

Учасники по черзі підходять до агресивних дітей і називають їх добрими іменами.

Розмова з руками

Ведучий обводить на аркуші паперу силует долоней учасника. Потім пропонує дитині «оживити» долоні — намалювати їм оченята, ротик, зачіски, шляпи. Можна розфарбувати окремим кольором кожний пальчик. Після виконання цієї роботи можна почати бесіду з пальчиками, запитати: «Як вас звуть?» (дитина може придумати свої імена пальчикам), «Що ви любите робити? Чого не любите?», «Які ви?». Необхідно підкреслити, що руки гарні, вони багато вміють робити (назвати, що саме), але іноді не слухаються свого господаря.