Урок української мови в 5 класі
Підготувала Ю.М. Гончарова, учитель української мови та літератури вищої категорії, старший учитель Волохово-Ярського НВК Чугуївського району Харківської області
Тема: Лексика. Синоніми й антоніми (практично)
Мета:
- поглибити знання учнів про групи слів за значенням;
- продовжити роботу над синонімами й антонімами;
- формувати в учнів вміння й навички знаходити синоніми й антоніми в текстах, утворювати синонімічні ряди та антонімічні пари;
- розвивати вміння працювати із словниками (тлумачним, словником синонімів і антонімів) та текстами;
- виховувати в учнів любов до рідного слова, позитивні риси характеру, намагання бути людьми (використовуючи спадщину В.Сухомлинського) ;
- прищеплювати інтерес до творчої спадщини В.Сухомлинського;
- сприяти вихованню ключових компетентностей
Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок
Обладнання: картки для мовознавчого лото, портрет та збірки творів В.Сухомлинського, тлумачний словник, словники синонімів та антонімів, роздавальний матеріал
Хід уроку:
І. Мотивація навчання
1.Організаційний момент
2.Оголошення теми та мети уроку
ІІ. Актуалізація знань учнів
1.Знайомство учнів з історією з педагогічної діяльності В.Сухомлинського:
«Тихого теплого вечора ранньої весни ми поверталися з лісу. Попрощавшись з дітьми, я повернув на стежку, що вела до моєї оселі – маленької білої хатки, обсадженої бузком. Був той короткий і прекрасний період весни, коли вже все пробудилось після зимового довгого сну, але життя рослин ще тільки починається: блищать ніжні листочки, що тільки-но показалися з бруньок, пробиваються до сонця ніжно-зелені голочки трави, прозорим туманом вкрився верболіз…Зачарований красою, я стояв і дивився.
І раптом до мене долинуло дитяче зітхання. В ньому чулось горе, страждання. Стараючись ступати нечутно, я поминув хатину і пішов у гущавину парку. Через хвилину побачив: під гіллястою вербою, недалеко від ставка, сидів Кость Д., п’ятикласник, тихий, задумливий хлопчик. Я знав про горе, яке важким каменем давило душу дитини. Його батько помер, в сім’ю недавно прийшов вітчим, і хлопчик важко переживав це. Коли я доторкнувся до його плеча, хлопчик здригнувся, щось хотів сказати, але уста його скривились від болю. Не можна було залишати його самого. Мусив якось заспокоїти, втішити…
- Ходімо, Костю, зі мною, - сказав я. Він слухняно підвівся. Ми вийшли на високий курган край села, перед нами розкинулась біла повінь абрикосових садів.
У вечірніх сутінках я не бачив очей хлопчика, але з того, як міцно стиснув він мою руку, як притулився до мене, я зрозумів, що чорні думки, які заволоділи було свідомістю дитини, мені вдається розвіяти. Ми пішли з Костею до мене додому. Сіли на подвір’ї, розпалили багаття, приготували вечерю. До півночі я розповідав йому про вічну боротьбу людини за щастя і правду, про сміливих, відважних людей, поки хлопець не заснув…»
- Чим же В.Сухомлинському вдалося втішити, заспокоїти хлопця? (Словом)
На сьогоднішньому уроці ми продовжимо роботу над лексикою, а саме синонімами й антонімами, будемо збагачувати словниковий запас, щоб навчитися володіти словом у всій його багатогранності. А допоможуть нам у цьому твори В.Сухомлинського
2.Мовознавче лото з теми «Лексикологія»
|
Лексикологія – це… |
|
|
…розділ мовознавства, який вивчає лексику. |
Лексичне значення слова – це… |
|
…те, що слово означає. |
Слова поділяються на… |
|
…однозначні і багатозначні. |
Багатозначними називаються слова, які… |
|
…мають два і більше лексичних значень. |
Однозначними - … |
|
…які мають одне лексичне значення. |
До загальновживаних слів належать… |
|
…ті слова, якими користується людство в повсякденному житті. |
До стилістично забарвлених відносяться… |
|
…діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, неологізми, архаїзми та іншомовні слова. |
За значенням слова поділяються на… |
|
…синоніми, антоніми, омоніми. |
Синоніми – це… |
|
…слова, які мають близьке лексичне значення, але пишуться і вимовляються по-різному. |
Антоніми – це… |
|
…слова з протилежним лексичним значенням. |
Омоніми – це… |
ІІІ. Основна частина уроку
1.Прослухати оповідання В.Сухомлинського «Важко бути людиною»
Важко бути людиною
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені жагою, діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
- А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
- Що ж… - каже Роман, - це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
- Варто, - наполягає Марійка. – Хіба тобі самому не соромно, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
- Ви як хочете, - каже Марійка, - а я повернуся й подякую…
- Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? – питає Роман, - Адже ми так потомилися…
- Бо ми люди… Якби ми були телята, можна було б і не вертатися…
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
- Важко бути людиною… - сказав він.
Завдання: З тлумачного словника виписати значення слів жага (1 ряд) та хутірець (2 ряд)
( Після опрацювання кожного тексту ставимо запитання: «Чому вчить нас дане оповідання?» Учні записують відповідь на заздалегідь підготовлених вчителем пелюстках і прикріплюють до стебла квітки на дошці )
- Бути людиною.
2.Робота в парах
А) З поданого тексту виписати сононіми, з’ясувати, чому вчить висловлювання
Юні мої друзі, щадіть серце і виховуйте почуття. Пам’ятайте, що в наш час людина з кожним роком усе більше відчуває вплив навколишнього середовища. В ідеї – людина людині друг, товариш і брат – закладено глибокий зміст. Бути другом – це значить утверджувати в собі людяність.(В.Сухомлинський)
-Бути справжнім другом
Б) З поданого тексту виписати антоніми, з’ясувати, чому вчить висловлювання:
Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя. Це земля твоїх предків, на якій пролито багато крові і поту. В рідному домі буває і добре, і погане. Якщо ти бачиш погане – не забувай, що це погане в твоїм домі. Над злом в рідному домі злорадствує тільки підла людина. Не відвертайся від зла, зроби так, щоб замість зла в твоєму рідному домі було добро. Ти маєш право говорити про зло в рідному домі тільки тоді, коли ти зробив щось хороше. Право сказати одне слово про погане добувається десятком добрих справ.(«Листи до сина»)
-Любити Батьківщину, творити добро
В) З поданого тексту виписати професіоналізми, з’ясувати, чому вчить висловлювання:
Мене дуже хвилює споживацьке ставлення деякої частини нашої молоді до духовних цінностей, особливо до музики. Не хочуть вчитися грати на скрипці або на кобзі, не хочуть співати. Насолоджуються музикою, записаною на плівці. Натиснув на кнопку – і музика є, не треба вчитися, не треба думати. Так легко дійти до повного отупіння.(«Листи до сина»)
-Зберігати духовні цінності
3.Прослухати текст, виписати означення до слова мама, дати тексту заголовок
Радість праці й гордість за наслідки праці приходить лише до тих, хто матеріальні наслідки добув нелегкими зусиллями, хто землю зросив потом, пережив незрівнянне почуття духовної єдності.
В першу весну свого шкільного життя діти посадили «Сад матерів» - 31 яблуню і стільки ж кущів винограду. Адже мама – найдорожча і найближча людина. Через три роки яблуні і виноград принесуть перші плоди. Перше яблуко, перший виноград матері – це і буде наш подарунок. Найсвятіше і найпрекрасніше в житті людини – це мати. І тепер кожну осінь, коли наш сад давав плоди, ми святкували осіннє свято мами. Кожна дитина дарувала матері те, що виростила своїми руками.(«Серце віддаю дітям»)
-Бути працелюбним
4.Прослухати оповідання «Красиві слова і красиве діло», виписати: 1 варіант – синоніми, 2 варіант – антоніми
Красиві слова і красиве діло
Серед поля стоїть маленька хатина, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить що один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:
-Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
-Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.
-Творити красиві справи
5.Самостійна робота з оповіданнями. Прочитати, виписати синоніми, антоніми, сказати, чому вчить текст.
Чому мама так хвалить?
Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила.
Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине».
Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний…Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.
Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву.Насипала борщу, їсть і хвалить:
-Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ – він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама так хвалить?»
-Бути працелюбним
Навіщо кажуть «Спасибі»?
Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко й хотілося пити.
Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:
-Спасибі тобі, струмочку.
Хлопчик усміхнувся.
-Чого ти усміхнувся, хлопче? – запитав дідусь.
-Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
-Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже «спасибі»? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?
Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга
-Бути вдячним
Який слід повинна залишити людина на землі?
Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
-Для чого ти псуєш мою роботу? – сказав з докором майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й пішов далі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся – ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здздвигуютьлечима – ніхто не пам’ятає такого чоловіка.
-Що ж ти залишив після себе: - питає у сарого Чоловіка старий дід. – Є в тебе син чи дочка?
-Немає у мене ні сина, ні дочки.
-Може, ти дуба посадив?
-Ні, не посадив я дуба…
-Може, ти поле випестував?
-Ні, не випестував я поля…
-Так, мабуть, ти пісню склав?
-Ні, й пісні я не склав…
-Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці – закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.
«Ось і все, що залишилось після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. – Але цьогож мало, дуже мало…Не так треба було жити…»
-Залишити добрий слід
Чому дідусь такий добрий сьогодні?
Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вволю, а тут дощ пішов.
Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивиться – сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов дідусь після дощу в сад.
«Що ж його робити? – думає Андрійко. Злізати з шовковиці – струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє».
Сидить Андрійко, притулившись до гілки, боїться поворухнутись. Жде, поки дідусь до хати піде. А дідусь не йде.
Вже сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає:
-Чому це ти сидиш на дереві, внучку?
-Боюся струсити на вас краплі, дідусю…
-Злаєь, Андрійку…
Дідусь відійшов, Андрійко зліз із шовковиці. Дідусь пригорнув і поцілував Андрійка. «Чому це дідусь такий добрий сьогодні?» - з подивом подумав онук.
-Поважати старших.
Чому соромно перед соловейком?
Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.
Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчата вже закінчили обідати, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав.
Зачаровані прекрасною піснею, Опя й Ліда сиділи, боячись поворухнутись. Соловейко перестав співати.
Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.
Ліда зібрала недоїдки в газету, загорнула й поклала в сумку.
-Навіщо ти зібрала сміття? – запитала Оля. Це ж у лісі…Ніхто не бачить…
-Соромно перед соловейком, тихо відповіла Ліда.
-Любити природу
Як Сергійко навчився жаліти?
Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.
Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:
-Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі.
Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
-Що ти кинув у воду?
Сергійко ще більше здивувався.
-Невже ти не бачиш? Я кинув камінець.
Дівчинка сказала:
-Я нічого не бачу, бо я сліпа.
Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.
Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.
Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик не дивувався. Його серце стиснув жаль.
Як же вона, бідна, живе в такій темряві?!
Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.
-Бути жалісливим
6.За виписаними з оповідання «Учитель і учень» дієсловами відновити текст, продовжити його.
Сидів, записував, ніяковіли, чувся, підійшов, подивився, заплющив, глянув, пізнав, записував, запитав, привів, обнялися, поцілувалися, зітхнув, промовив, йдуть, заплакав, сидів, дивився, синіло, гули, тремтів, промовив, скаже, вчитися, підвів, зніяковів.
Учитель і учні
Під гіллястою липою сидів Старий Учитель, записував до школи дітей.
На зеленій галявинці було тихо. Новачки ніяковіли, чувся стриманий шепіт батьків.
До вчителя підійшов сивий дідусь. Учитель пильно подивився на дідуся, заплющив на мить очі і знову глянув йому в вічі.
Він пізнав свого першого учня. Шістдксят років тому під цією липою він записував його до школи.
-Остапе, це ти? – тихо запитав Старий Учитель.
=Я, вчителю…Привів внука…малого Остапа.
Старий Учитель і його перший школяр обнялися і поцілувалися. Остап зітхнув і тихо промовив:
-Роки йдутьЮ учителю.
Старий Учитель заплакав. Задумливий, схвильований, з тремтячими сльозинками в очах, він довго сидів мовчки, дивився на малого Остапа.
Над гіллястою липою синіло літнє небо, В квітках хмелю гули бджоли, на далекому обрії тремтів синій ліс – як і шістдесят років тому.
-А тепер, мої любі учні, - промовив Старий Учитель рівним, тільки трохи схвильованим голосом,- хто ж мені скаже, для чого людині треба вчитися?
Першим підвів руку.. дідусь Остап.
Підвів і зніяковів.
-Бути старанним учнем
В результаті роботи на уроці на дошці з окремих пелюсток із записами учнів складається квітка.
IV. Підсумок уроку
1.Чому ж вчать нас твори В.Сухомлинського?
2.Ознайомлення з «Десять «Не можна» В.Сухомлинського (отримує кожен учень). Чи не перегукуються вони із заповідями учнів нашої школи?
«Десять «Не можна»
1.Не можна ледарювати, коли всі працюють.
2.Не можна сміятися з старості і старих, немічних людей.
3.Не можна вступати в суперечку з шанованими і дорослими людьми.
4.Не можна висловлювати невдоволення з приводу того, що в тебе немає тієї чи іншої речі.
5.Не можна допускати, щоб мама давала тобі те, чого вона не дає собі – кращий шматочок за столом, кращу цукерку, кращу сукню…
6.Не можна робити того, що засуджується старшими - ні на очах у них, ні десь осторонь…
7.Не можна залишати на самоті рідну людину, особливо матір, якщо в неї немає нікого крім тебе.
8.Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради старших.
9.Не можна сідати їсти, не запросивши старших…не можна сидіти, коли стоїть дорослий, особливо похилого віку, зокрема, жінка.
10.Не можна чекати, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітатися при зустрічі, а розстаючись, побажати доброго здоров’я.
V. Домашнє завдання.
За одним із «Десяти «Не можна» скласти оповідання (усно)
5