Конспект уроку "Григір Тютюнник. «Климко». Характеристика образу Климка-патріота"







Скачати: 

Тема. Григір Тютюнник. «Климко». Характеристика образу Климка-патріота 

Мета: вчити аналізувати та інтерпретувати художній твір, характеризувати літературного героя  сприяти поглибленню уявлення про патріотизм розвивати літературно-аналітичні навички, критичне мислення, навички вдумливого читання художнього твору.

Хід уроку

І. Емоційне налаштування на урок

Учитель. Давайте на початку уроку кожен пригадає добрі справи, які ми зробили для інших людей, зробили з любов’ю до людей.  Хто хоче про це розповісти?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку

Учитель. Сьогодні ми розглянемо такі поняття як «любов до людей» та «патріотизм».

Чи погоджуєтесь ви з тим, що патріотом не можна назвати людину, яка байдуже ставиться до бід свого народу, не відгукується на страждання інших людей, не  турбується про своїх рідних, близьких, співвітчизників?

Гадаю, Климка, героя повісті Григора Тютюнника, можна вважати юним патріотом, оскільки у своїх вчинках він керується безмежною любов’ю до людей, прагненням допомогти тим, хто потребує підтримки і допомоги. 

Розгляду образу Климка-патріота ми присвячуємо сьогоднішній урок.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Бесіда за запитаннями

  1. Коли і де відбуваються події у творі «Климко»? (Події відбуваються на Донбасі у часи Першої світової війни).
  2. З ким жив Климко? (Після того, як осиротів, жив з дядьком Кирилом в «залізничному бараці при самісіньких коліях»).
  3. Яке лихо принесла Климкові війна? (Загинув дядько Кирило, барак, у якому жив Климко, розбомбили Климко-сирота залишився без даху над головою).
  4. Як Климко протистоїть воєнним бідам? (Разом зі своїм давнім товаришем  Зульфатом Гарєєвим облаштовує під житло вагову).

Розповідь від імені героя

Завдання. Складіть розповідь від імені Климка про те, як він облаштував своє нове житло у ваговій.

Орієнтовна розповідь від імені Климка

Після загибелі дядька Кирила я залишився сам. З дитинства я був привчений до самостійності, тому зміг дати собі раду. Сам готував собі їжу, прибирав і прав. Добре, що мені видавали пайок дядька. Це не дало померти з голоду.

Потім трапилося ще одне лихо. Німецькі літаки розбомбили станцію, влучили і в барак, у якому я жив.  Його розвалило, розкидало в усі боки, а рештки стін і простінків згоріли на моїх очах – швидко, як тріски. Пожежі ніхто не гасив, бо станція горіла вся, горіли депо і шахта.

Я знайшов уцілілу в депо вагову кімнату. Там і оселився. Перші два дні жити у ваговій було дуже незатишно і важко. З підвалу, де стояли величезні ваги, тягло крізь щілини в старій дерев'яній підлозі прілою вологістю, по закутках і попід стінами вигарцьовували вночі пацюки, а тепло від «буржуйки», доки на ній не обгоріла іржа, йшло чадне й давуче.

Особливо важко було відбиватися від пацюків, яких було дуже багато у ваговій. Дві ночі я спав на голому столі й одбивався від пацюків палицею, стукаючи нею по стіні.

Облаштуватися у ваговій мені дуже допоміг мій товариш Зульфат Гарєєв. Він відразу спровадив пацюків, набивши їх нори вугільним жаром із буржуйки.
Потім ми разом наносили з шахтної лісопильні тирси і товсто вслали нею підлогу, щоб не тягло з підвалу знайшли в барачному сараї старе ліжко з нікельованими кулями на бильцях, перенесли до вагової і зладнали постіль із сіна, яке не встигли доїсти шахтні коні: шахту-бо вже затопили водою, а коней забрали на війну. До вечора моє похмуре житло проясніло, нагрілося, а тирса жовто-медово запахла сосною.

5. Попри те, що нове житло було облаштоване, Климко чомусь залишив  рідне містечко і вирушив у далекі мандри. Що змусило хлопчика це зробити? (Климко із Зульфатом Гарєєвим зустріли на базарі свою вчительку Наталію Миколаївну з немовлям на руках. Як з’ясувалося, їй ніде було жити. Хлопці запросили вчительку жити у ваговій, перенесли її нечисленні речі. Як виявилося, Наталія Миколаївна та її маленька донечка голодують. Тому Климко вирушає до Слав’янська, де розраховує дістати сіль, за яку можна виміняти продукти).

Учитель. Давайте зупинемось та поміркуємо: чому хлопчик відважився на ризиковану і тяжку подорож, адже до Слав’янська був далекий шлях (пішки треба було пройти 200 кілометрів), надворі вже стояла холодна осінь, а хлопчик був погано одягнений, босий? (Міркування учнів)

Отже, можна стверджувати, що Климко вчинив патріотично. Він не думав про себе, про те, що доведеться долати величезні труднощі шляху. Для нього було важливо допомогти вчительці та її донечці. Він думав лише про них, вирушаючи у вкрай небезпечну і важку подорож.

Переказ тексту (робота в парах)

Завдання. Назвіть труднощі, які довелося долати Климкові у дорозі. Обговоріть та підготуйте переказ уривків за  початком.

1. «Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали, їх ніби одняло. Що встане, то і впаде, і впаде…»

2. «…Климко на всяк випадок глибше врився в своє кубло, а солдат незграбно сплигнув з хури, озирнувся на сонце, червоно блиснувши окулярами, і рушив до скирти. Але, ступивши кілька кроків, вернувся назад і прихопив карабін. Він ішов помалу, як гайворон. Климко добре бачив крізь солому неголене зморшкувате обличчя, товсту обвислу нижню губу і високо підняте плече з карабіном на реміняці…»

3. «Він устав разом із сонцем. Довго кашляв, сидячи в солом'яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою. Тіло йому охопила гаряча млость, в очах плавали жовті плями, і від того здавалося, що й надворі теж жовто. «Ще захворію», – подумав Климко. І злякався: що тоді?..»

Учитель. Отже, шлях Климка дійсно був тяжким і небезпечним. Хлопчик пройшов через тяжкі випробування, пішки босими ногами подолав 200 кілометрів  і  дістався-таки Слов’янська.

Відразу подався на базар, щоб купити солі. На базарі зустрілася йому добра людина – безногий щвець, який, побачивши, що хворий Климко босий,  подарував хлопчику тапочки.

Читачі стають свідками історії, в якій Климко виявив свою мужню позицію справжнього патріота.

Завдання. Розгляньте ілюстрацію до твору «Климко» Суманенкової Ірини. Розкажіть, як Климко став на захист дівчинки, що продавала велику квітчасту хустку.

Обговорення

– Чи погоджуєтесь ви з тим, що і швець, і Климко ризикували життям, рятуючи дівчинку із квітчастою хусткою? Як ви гадаєте, вони усвідомлювали загрозу своєму життю? Чи можна їхній учинок назвати патріотичним?

– Дівчинка, бажаючи віддячити хлопчику, запропонувала йому бути їй за брата і їхати разом з нею на Сумщину. Чому, на вашу думку, Климко відмовився? Чи патріотично він учинив? (Не хотів залишати батьківщину, відчував відповідальність за життя Наталі Миколаївни та її донечки).

Учитель. Міг Климко і залишитися у доброї тітки Марини, яка вилікувала хлопчика і запропонувала жити у неї за сина:

« – А може б, ти, синочку, в мене зостався, га? – спитала вона невпевнено. – Назовсім. До кого ж тобі туди йти? Це я ще дорогою подумала, та зразу не сказала: бачу ж – хворе хлопченя... А вчителька з дитинкою якось переб'ється, серед людей же... Я тебе вдягла б як слід і взула, їсти в мене, хвалити бога, є що – німці до нас тільки вряди-годи заскакують, то ще й не обібрали, глуша в нас тут. А прийде дядько Петро, чоловік мій, з війни – хай там його, козака, смерть обминає – жити мемо втрьох, будеш нам за рідного сина... В школу тебе оддамо... Га? – В очах у неї світилася надія і ще щось таке ласкаве, чого Климко не міг збагнути…»

Здавалося б, така пропозиція не могла не привабити хлопчика-сироту. Проте він відмовляється від запрошення доброї тітки Марини. Він хоче повернутися до рідного Дебальцевого, де на нього чекають Наталя Миколаївна та Зульфат Гарєєв. Вони хвилюються за нього і потребують його допомоги. Хлопчик як справжній патріот не може їх зрадити.

Задоволений повертався додому Климко. Тітка Марина таємно через знайомого обхідника посадила його у вагон потягу, що йшов до станції Дебальцево. З собою вона дала хлопчику великий клунок солі і пляшку молока…

Ми дійшли до найтрагічніших сторінок повісті.

До своєї станції Климко трішки не доїхав.

Завдання. Розкажіть, що трапилося в дорозі? (На одній із станцій нелегальних пасажирів помітив німець, який кожного спершу сильно бив, а потім викидав із вагону. Климко «разом з клункам полетів з вагона, перекинувся в повітрі й посунувся сторч головою по крутому мокрому насипу просто в калюжу, а клунок боляче придавив шию. Німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди... Климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні так заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі».

Читання вчителем VІ глави

Обговорення

Учитель. Климко, як і хотів, повернувся з далекої і небезпечної подорожі додому. Усе навкруги було рідне і знайоме. Хлопчик почувався щасливою людиною, адже здобув сіль і харчі, які врятують учительку і її донечку. Він уже уявляв, як Наталя Миколаївна відгукнеться на його стук у двері, несподівана  ворожа куля  обірвала життя хлопчика…

  • Давайте поміркуємо, чи міг у тій ситуації Климко уникнути загибелі? Що для цього він мав зробити? (Климко міг упасти на землю, пригнутися, заховатися у кущах, утекти).
  • Чому німець поцілив у Климка? (Хлопчик намагався допомогти втікачу – полоненому солдату).
  • Чи міг Климко вчинити по-іншому? (Ні. Климко – патріот, а значить не міг залишитися стороннім спостерігачем у тій ситуації).

ІV. Підсумок уроку

Метод «мікрофон»

  • Чому нас навчає історія Климка, літературного героя Гр.Тютюнника?
  • Чи легко бути патріотом? Настільки важливо розвивати в собі патріотичні почуття? Чи справді вони облагороджують людину?
  • Якби у вас був пристрій «Стоп-текст», де б ви його використали у творі, щоб запропонувати власне продовження твору? Яким би воно було?

V. Домашнє завдання. Колективне – Написати твір-мініатюру у формі «листа другу», в якому аргументовано порадити йому прочитати повість «Климко» індивідуальне – намалювати ілюстрації до твору. 

Клас: 

7

Автор: 
Хижкіна Людмила Борисівна, вчитель української мови та літератури Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11
Предмети: 
Українська література