Тема. Іван Франко. «Захар Беркут». Змалювання героїчної боротьби русичів-українців проти монголо-татарських нападників
Мета: опрацювати ідейно-художній зміст повісті; дослідити, як у творі зображується героїчна боротьба проти монголо-татарських нападників; розвивати навички аналізу епічного твору, уміння підтверджувати власну думку цитатами з тексту; виховувати почуття патріотизму, гордість за наших предків; викликати інтерес до історичного минулого та творчого спадку Івана Франка.
Епіграф:
За рідний край і життя віддай.
Народна мудрість
Обладнання: портрет І. Франка, текст твору «Захар Беркут».
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Літературний диктант «Що я знаю про життя і творчість І. Франка»
1. У Відні І. Франко одержав ступінь доктора... (філософії).
2. Майже завжди Іван Якович носив вишивану... (сорочку).
3. Улюблене дозвілля письменника – …(рибальство).
4. Назва села, де народився І. Франко, (Нагуєвичі).
5. Професія батька письменника –… (коваль).
6. Ім’я, з яким зверталася мати до малого Франка, – (Ясьо).
7. Коли народився майбутній письменник? (27 серпня 1856 року).
8. Що перейняв Іван Якович від матері? (Любов до народної пісні).
9. Іван Франко розпочав навчання, коли йому виповнилося... (шість років).
10. Твори якого письменника Іван Якович вивчив майже всі? (Шевченка).
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку
ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Розповідь учителя з елементами бесіди
Приблизно сімсот років тому наші прадіди-хлібороби нікому не сплачували данини, об’єднувалися у громади, мали своє народне самоврядування. А коли на їхні вільні землі прийшли загарбники, вони мужньо захищали рідний край. Повість І. Франка «Захар Беркут», яку ми сьогодні продовжуємо вивчати, розповідає про одну таку громаду, що жила в Тухольській котловині Карпат, про її героїчну боротьбу проти монгольського нашестя.
Словникова робота
Героїзм (від грецьк. hērōs) – здійснення видатних за своїм суспільним значенням дій, які відповідають інтересам народних мас і вимагають від людини особистої мужності, стійкості, готовності до самопожертви.
- Які героїчні вчинки вам відомі?
- У чому, на ваш погляд, виявився героїзм тухольців, героїв повісті І.Франка «Захар Беркут»?
Учитель. Визвольні традиції наших предків Іван Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців – Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монгольської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного піднесення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога.
Всі тухольці – активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло».
Проблемне питання
- У чому ж сила тухольців? Адже і досвіду в них менше, і озброєні гірше, і за кількістю вони поступаються монголам?..
Складання формули «Сила тухольців»
Сила тухольців = непереможний дух + вірність рідній землі + патріотизм + віра в перемогу.
Читаючи твір І. Франка, не можна не захоплюватися тухольцями, їхнім непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Для боротьби з монголами тухольцям необхідно було мати єдність, згуртованість, віру – запоруку перемоги. А найголовніше – любити свою землю, бути її великими патріотами.
Я пропоную трішки зупинитися на понятті «патріотизм».
Словникова робота
Патріотизм – із давньо-грецької. Πατριώτη – «земляк, співвітчизник», далі від πατήρ «батько».
«Трибуна відвертості»
- Що значать для кожного із вас ці слова – «патріотизм», «патріот»?
- Чи вважаєте ви себе патріотом України? В чому виявляється ваш патріотизм?
- Які приклади патріотизму в сучасній історії України ви можете навести? Дайте їм власну оцінку.
Учитель. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни – це священний обов’язок кожного громадянина. Про це записано в Конституції України.
Батьківщина – це наша рідна земля. Це та земля, якій у роках історії не було місця, якій довелося винести стільки страждань, стільки ганебних, підлих зрад, зазнати стільки голодних років.
Сьогодні також наша Вітчизна у смертельній небезпеці. Тому кожному з нас необхідно плекати в собі патріотичні почуття, гартувати волю і силу, вірити у світлу долю рідної України, шукати приклади героїзму і патріотизму в історичному минулому та літературних творах.
2. Ідейно-художній аналіз повісті
Робота над образом Захара Беркута
Завдання
1. Знайдіть і зачитайте, яким зображує І. Франко Захара Беркута. Відзначте ключові слова.
«Захар Беркут – се був сивий, як голуб, 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний».
2. Виходячи зі змісту твору та користуючись поданою довідкою, складіть асоціативний ланцюжок до образу Захара Беркута. Визначте ключове слово. Аргументуйте свою думку.
Довідки:
1. Ім'я Захар має давньоєврейське походження від імені Зехарья. Значення цього імені дослівно перекладається як «Яхве (Бог) згадав» або «той, кого згадав Бог». Одним із значень є словосполучення «пам'ять Господня». Згідно фоносемантики, воно асоціюється з мужністю і силою.
Довідка: Латинська назва птиці беркут Aquila chrysaetos, що в перекладі означає Золотий орел. Орел – символ, який є атрибутом сонячних богів у багатьох культурах, полуденне сонце, духовне начало, висота, вознесіння, звільнення від уз.
Орієнтовне виконання завдання
Асоціативний ланцюжок до образу Захара Беркута
Захар Беркут - відвага, перемога, гордість, велич, сила, патріотизм, співвітчизники, любов, надія, мужність, відданість, свобода, духовність, світло, пам'ять, історія, височінь.
Ключове слово – патріотизм.
3. Знайдіть і зачитайте, чим полюбляв займатися Захар Беркут і у чому він досягнув досконалості. Про що свідчать такі захоплення?
«Сад, пасіка й ліки – се була його робота. Скоро лишень весна завітає в тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. Дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав кожного, показував і заохочував. Коли було настане час, між зеленими святами і святом Купала, Захар Беркут іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками». «...Случалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут».
4. Що зумовило Захара Беркута займатися лікарською справою? Як ця справа пов’язана із його життєвою філософією? («Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»).
5. Яким повернувся Захар Беркут до громади після трирічного перебування у скиті? («...Його любов до громади стала ще гарячішою і сильнішою, його слова плили кришталевою чистою хвилею, були спокійні, розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди острі, як бритва. ...Пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців»).
6. Чого прагнув З. Беркут для своєї громади? («...Добре уладнення і розумне ведення та розвивання громадських порядків, громадської спільності та дружності». «...Віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своїй рідній Тухольщині»).
Обговорення змісту повісті за питаннями:
- Що символізувала липа, яка росла за Тухлею? «Тухольці вірили, що тота липа – дар їх споконвічного добродія, царя велетнів, який засадив її власноручно на тухольській долині на знак своєї побіди над Мораною».
Довідка
Повідомлення учня. У стародавніх слов'ян липа була священним деревом і ототожнювалася з богинею любові і краси – Ладою. У давнину у наших предків жодне свято не обходилося без обрядових сцен біля лип. Під липами вони водили хороводи, які неодмінно присвячувалися липовому цвіту, липовому аромату і липовому меду. Біля цього дерева також часто проводилися і народні збори, суди. В знак примирення або закінчення війни на вулицях висаджували стрункі ряди цих зелених чудесниць.
Липа вважалася деревом Богородиці. Християни вірили, що, коли Богородиця спускається з небес на землю, вона відпочиває саме на липі. На липу вішали ікони та образки, існували повір'я, що саме на липі найчастіше були чудотворні ікони. Одна з християнських легенд свідчить, що липа стала притулком для Богородиці, коли вона з маленьким сином втекла до Єгипту.
Слов'яни шанували липу не тільки як священне дерево, але і як дерево-матір, що дарує своїм дітям все необхідне. Ложка, чашка, ківш, підніс й інші предмети вжитку, без яких не обходилася жодна селянська хата, вирізалися з липи. Багато століть наші предки ходили у липових личаках. З легкої липової деревини робили щити, які захищали воїнів від ворожих списів і шабель. На липових дошках писали ікони та різьблені іконостаси, вирізали з дощок музичні інструменти. Деревину липи використовували для висікання «живого» вогню, за допомогою якого щорічно обновляли вогонь в домашніх вогнищах.
Липу використовували і як особливий оберіг. Повсюдно вважалося, що в липу не б'є блискавка, тому її садили біля будинків і не боялися ховатися під нею під час грози. Листя липи за формою нагадують серце, тому у східних і західних слов'ян вона стала втіленням таких прекрасних людських якостей, як щирість і доброзичливість.
- Яка і для чого проводилася церемонія Захаром Беркутом перед початком проведення копних зборів?
«Потім устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут, і повільним, але твердим кроком виступив під липу і, доторкнувшися її рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори і, припавши на коліна, помазав собі нею очі й уста. Се була звичайна, стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і прояснення ока, потрібне при таким важкім ділі, як народна рада. Потім він сів на підвищенім місці, звернений лицем до народу, тобто до східної сторони неба».
- Якою ви уявляєте громаду Тухлі? Як про неї сказано у творі?
«Мов одна душа стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і горі. Громада була для себе і суддею, і впорядником у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді, земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих».
- Через що виникли непорозуміння між тухольською громадою і Тугар Вовком?
«...Він почав тепер чинити тухольцям усякі пакості». «За що спираєш дорогу?», «...вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги зганяють їх із найкращої громадської полонини», «...боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу», «...казав убивати тухольську худобу...», «...одного громадського лісничого... велів прив’язати до дерева і сікти терновими різками мало що не на смерть».
- Про що свідчить опис знамені громади Тухлі?
«З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кожнім поєдничім колісці, готовий прийняти всякі зв’язки. Сей ланцюг – то наш рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів. Кожда колісця в тім ланцюзі – то одна громада, нерозривно, у самої природи зв’язана з усіма іншими, а проте свобідна сама собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдовольняє своє потреби. Тільки така суцільність і свобода кожної поодинокої громади робить усю цілісність суцільного і свобідного. Нехай тілько одно колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одно цілий його зв’язок розірветься»
- Що мав на увазі Захар Беркут, говорячи Тугар Вовку про таке: «...до чистого діла треба й чисті руки»?
- Як висловився Захар Беркут Тугар Вовку про бажання боярина бути господарем тухольської громади: «Батьки наші казали нам: шкірного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею»
- У чому вбачав Захар Беркут причини поразки русичів у боях з монголами?
«Сила їх велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю, перед поріг нашої хати. Князі й бояри потратили голови або зраджують край свій очевидячки».
- До чого закликає Захар Беркут посланців?
«Доки в руках бояр засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кожної хвилі сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутали вас боярська неситність і княжа сваволя».
- Якої шкоди завдали татари Русі?
«Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів».
- У чому були причини завоювання татарами більшої частини Русі?
«...Русь була роз’єднана і роздерта внутрішніми міжусобицями. ...Слабі твердині падали, більше через зраду і підкупство, ніж силою поборені»
- Як у творі описано жорстокість монголів?
«...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»
- Що побачили Т. Вовк з дочкою, коли стали на вершину гори?
«...Розкинулася широка стрийська долина морем пожеж і огню. Небо жевріло кривавим відблиском. Немов з пекла, неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових, гомін сидячих при огнищах чорних, косматих людей, а геть-геть далеко роздираючі серце зойки мордованих старців, жінок і дітей, в’язаних і ведених у неволю мужчин, рик скотини і хрускіт будинків, що, перепалені, валилися додолу, а потім величезні водопади іскор, мов рої золотистих комах, збивалися під небо».
- Як Мирослава висловилася батьку про його рішення зрадити країну?
«Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі – а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!»
- Яку думку висловив автор повісті про огидність Тугар Вовка?
(Зрада – це огида, безодня, що асоціюється з пеклом. Пекло – це не вороття).
- Про що думала Мирослава, перебуваючи з батьком у таборі ворога?
«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого народу! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру»
- Як боярин охарактеризував руський народ монгольському бегадиру?
«Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де кожда громада жила для себе, а против спільного ворога всі дружилися по добрій волі і вибирали та скидали свого старшину. Народ глядить на бояр, мов пастухи на вовка, і скоро би тілько побачив, що бояри тягнуть у сторону великого Чінгісхана одверто, то побив би їх камінням. Коли ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам і віддадуть вам засіки, народ пирсне, як полова від вітру»
- За що дорікала Мирослава батькові, коли той прийшов проститися з нею перед походом на Тухлю?
«...Я дочка зрадника, може, й сама зрадниця! Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив!.. Ти вбив моє щастя»
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Про що свідчать слова громадян на копі стосовно позбавлення їх волі: «Станемо в обороні своєї свободи, хоч би прийшлося нам і останню краплю крові пролити»? (Найголовніше для тухольців – воля. Воля для них – це життя на рідній землі. Залишитись без Батьківщини – осиротіти).
2. Написати діаманту до образів Захара Беркута та Т. Вовка.
Захар Беркут.
Відважний, чесний.
Любить, захищає, оберігає.
Захар – пам'ять Бога. Тугар Вовк – дно пекла.
Зраджує, ненавидить, заздрить.
Жорстокий, нетерпимий.
Тугар Вовк.
3. Поясніть епіграф до уроку: «За рідний край і життя віддай». (Ці слова народної мудрості стосуються кожного із нас. Ми повинні бути справжніми патріотами своєї рідної землі, любити її, берегти її, бо без батьківщини ми безбатченки).
VІ. Підсумок уроку
Учитель. Мужні тухольці перемогли у битві з чисельними татарськими військами. Звичайно, що події, зображені у творі, – це лише невеличка частинка героїчних сторінок української історії, але на її прикладі ми бачимо, як важливо бути всім разом, любити свою батьківщину, бути її великим патріотом.
Наприкінці повісті Іван Якович Франко звертається до майбутніх поколінь із проханням не втратити здобутків наших пращурів, а навпаки, продовжувати справу відродження Батьківщини: «Давнє громадянство давно забуте… Чи не нашім дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?»
Ці слова надзвичайно актуальні сьогодні, у наш час – у досвітках щасливої доби відродження нації.
Метод мікрофону
- Які висновки для себе ви зробили після прочитання та опрацювання повісті «Захар Беркут»?
VІІ. Домашнє завдання
Дібрати цитати до характеристики образів Максима і Мирослави.
7