Основна мета ігор на довіру, спілкування — це розвиток у членів групи певних навичок спілкування. Ігри сприяють на згуртуванню груп, формуванню доброзичливої та безпечної атмосфери в групі, допомагають саморозкриттю учасників.
Знайти пару
Учасникам роздають смужки паперу, на яких написані назви тварин. Кожен мовчки повинен знайти свою «пару» — таку саму тварину. Пари утворюють коло. Кожна пара показує свою тварину, решта повинна відгадати, що це за тварина.
Витівник
Учасники сидять чи стоять у колі. Обирають ведучого. Він залишає приміщення. За час його відсутності обирають «витівника». Усі плескають у долоні — ведучий повертається. Він стає в центр кола. Він має визначити «витівника». Учасники плескають у долоні, доки «витівник» не покаже новий рух. Учасники його наслідують. Потім «витівник» знову змінює рух. Ведучий не стоїть на місці, а повертається. Учасники повинні стежити за зміною рухів непомітно, коли ж ні, то ведучому буде легко знайти «витівника». Коли ведучий визначає останнього, той сам стає ведучим і гра продовжується.
Можливі рухи: потирання долонь, диригування та ін.
Думки без слів
Один з учасників виходить за двері. Ті, хто залишилися, обирають трьох учасників, які бажають поспілкуватися з тим, хто вийшов. Потім той, хто вийшов, повертається і повинен поглядом визначити тих, хто бажає з ним поспілкуватися. Учасників попередньо інструктують, що погляди цих трьох повинні відрізнятися від поглядів інших. Не рекомендовано давати очевидні підказки: підморгування, кивати головою і т. ін.
Спробуй, дізнайся!
Один з учасників залишає кімнату. Ті, хто залишилися, у цей час обирають когось, уважно його розглядають та запам'ятовують. Ведучий повертається і ставить запитання про зовнішність обраної людини. Решта можуть відповідати тільки «Так» чи «Ні». Потім гру продовжують із новим учасником.
Пінгвіни
Члени групи зображають пінгвінів» (руки притиснуті до тіла, долоні відведені в сторони, переміщаються дрібними кроками). «Пінгвіни» живуть на «острові». Там холодно. «Пінгвіни» хочуть зігрітися. Найтепліше місце — у центрі «острова». Вони рухаються до центра, щоб зігрітися. У центрі бажано побувати кожному (це не обумовлюють, учасники повинні розуміти це).
Розповідь за ланцюжком
Перший учасник групи придумує якесь речення, за ним наступний по колу каже своє речення і т. ін., щоб зрештою скласти оповідання. Речення необхідно говорити швидко, не затримуючись.
Варіант: придумувати перше і останнє речення. Учасникам необхідно скласти оповідання таким чином, щоб між цими двома реченнями був зв'язний текст.
Мої сусіди
Учасники сидять по колу. Ведучий стоїть у центрі. Він каже: «Мені подобаються всі мої сусіди, особливо ті, хто має...» (біленькі шкарпетки; червоні хусточки; зелені очі; штани і т. ін.). Ті, хто має названі ознаки, повинні помінятися місцями. Ведучий теж намагається сісти. Той, кому забракло місця, стає ведучим.
Три слова
Учасники стоять по колу. Ведучий рухається вздовж кола, зупинившись перед кимось, називає слово, що складається з 3-4 літер. Доки ведучий лічить до 10, необхідно назвати 3-4 предмети, назви яких починаються з літер, що складають це слово.
Машина на мийці
Учасники групи шикуються у дві шеренги, обличчям одне до одного. Один учасник — на початку — «машина», іншій — у кінці — « сушилка». «Машина» проходить повз шеренгами, усі її «миють»: погладжують, потирають і т. ін., роблячи це обережно та акуратно. «Сушилка» повинна її «висушити»: обняти. Потім «сушилка» стає в шеренгу, а той, кого «мили», стає «сушилкою», а спочатку шеренги йде наступна «машина».
Хто це?
Учасники утворюють коло. Один учасник стає в центр кола та заплющує очі. Ведучий розкручує його, а решта учасників у цей час міняються місцями. Після цього ведучий садить того, хто стоїть у центрі, на коліна комусь з учасників. Той, хто сидить, говорить що-небудь зміненим ГОЛО" сом. Учасник повинен упізнати, у кого на колінах він сидить. Якщо цього недостатньо, можна впізнати партнера за допомогою кількох торкань. Якщо він не відгадує, то гра повторюється, доки він не впізнає одного з тих, хто сидять.